Скульптура Святого Онуфрія до Лувру не поїде

Нагадаємо, що місяць тому громади Бучача і села Рукомиш цього району, що на Тернопільщині, відмовилися віддати на виставку до Лувру твори Пінзеля — Дияконські ворота з бучацької церкви Святої Покрови Пресвятої Богородиці (УГКЦ) і кам’яну скульптуру Святого Онуфрія Великого з рукомишського храму на його честь (УАПЦ), мотивуючи тим, що всі раніше вивезені на реставрацію роботи майстра так і не повернулися (див. «День» №140-141 від 10 серпня 2012). Отож залагодити конфлікт у п’ятницю прибув міністр культури України Михайло Кулиняк. У райцентрі він погоджувався на всі вимоги жителів, аби тільки вони віддали Дияконські ворота, і заприсягся в церкві у тому, що їхню святиню повернуть. Як розповіла «Дню» заступник начальника оргвідділу Бучацької районної ради, голова комісії з питань збереження історико-культурних цінностей в Бучацькому районі Олена Сурм’як, бучаччани погодилися на рівноцінний обмін: «Тобто нам віддають під заставу дві антипедії Пінзеля «Святий Миколай» і «Подорож в Емаус» із тернопільських художнього і краєзнавчого музеїв, які, до речі, теж є частиною єдиної скульптурної композиції церкви Святої Покрови. За цей час ми ведемо розмову про те, щоби ці сакральні твори залишилися в храмі. Також ми вже отримали інформацію, де знаходяться Царські ворота, і будемо говорити про повернення їх до Бучача. На превелике щастя, вони ще поки в Україні. Іще нам повертають копії чотирьох скульптур із фронтонів Бучацької ратуші (оригінали були вивезені в 1980-х на реставрацію). Більше того — тепер вже йде мова про надання Бучачу статусу архітектурного заповідника». Проте з жителями Рукомиша міністрові домовитися так і не вдалося. Та й, зрештою, як могла громада довіритися чиновникам, якщо після потужного обвалу травертинової скелі у серпні (див. «День» №135-136 від 3 серпня 2012), що суттєво зруйнувала храм, де знаходився шедевр Пінзеля, який просто чудом вцілів, держава не спромоглася на жодну копійку? «А чому нам не допомогли церкву відновити? Люди це роблять своїми силами!» — обурилися жителі. Тоді «посипались» обіцянки про виділення на це 280 тисяч гривень із обласного і районного бюджетів і залучення коштів меценатів. Проте рукомишці були непохитними і «свого» Святого Онуфрія, який їх оберігає, віддавати не збираються. «До нас паломники йдуть із Коломиї, Галича, зі Львова та інших місць. Ідуть молитися до Святого Онуфрія. То є наша цінність», — наголошують вони. Раніше окрім як про духовну вартість святині ніхто і не говорив. Але не так давно почали «з’являтися» купці. «Приїздив до нас поляк і казав, що ми вам три такі церкви побудуємо, тільки дайте нам», — розповідають жителі Рукомиша. А після того, як за скульптуру Святого «призначили» ціну (в Інтернеті точаться розмови про 10 мільйонів доларів), громада побоюється за її «безпеку». Рукомишці не виключають і того, що під прикриттям виставки в Парижі на їхній святині просто хочуть «нагріти руки». Отак міністр культури Михайло Кулиняк поїхав із Рукомиша ні з чим. І шедевр йому також не показали. Після обвалу з церкви скульптуру парафіяни забрали й відмовляються говорити про те, де вона. Натомість до Лувру готові віддати копію. У неділю настоятель церкви Святого Онуфрія Михайло Суканець розповів «Дню», що громада свого рішення не змінюватиме.