Смерть патріарха кіно
З Москви до нас прийшла скорботна звістка: у неділю в Центральній клінічній лікарні, після важкої хвороби, на 82-ому році життя помер патріарх радянського кіно, відомий російський актор і режисер Євген Матвеєв.
Євген Семенович народився 8 березня 1922 року в Херсонській області в селі Новоукраїнка. Всенародну любов глядачів він завоював своїми блискучими кінороботами. Його дебют відбувся в картині «Доброго ранку» (1955). Справжній успіх прийшов до актора після фільму Льва Куліджанова «Будинок, у якому я живу» (1957). У числі багатьох десятків створених ним образів один із тих, що найбільше запам’ятовується — роль Макара Нагульнова в фільмі «Піднята цілина» за романом Михайла Шолохова. Особливою любов’ю глядачів користуються його роботи в фільмах «Рідна кров», «Воскресіння», «Клан». У багатьох фільмах він виступав у двох іпостасях — як режисер і актор («Любов земна», «Доля»). Останньою роботою Матвеєва стала картина «Любити по-російськи» — народний фільм, як називав її Євген Семенович, повідомляє РІА «Новости». Матвеєв відомий своїми численними ролями в театрі (з 1952 до 1968 року він працював у Малому театрі).
Декілька років тому, на «Слов’янському базарі у Вітебську», після презентації його стрічки «Любити по-російськи» в бліц-інтерв’ю я поцікавилася в актора, яку з його ролей він вважає кращою, а яку назвав би невдачею?
— Я ніколи не був абсолютно задоволений своїми ролями. Адже в кіно все зафіксовано на плівку і нічого переробити вже не можна. Кусай не кусай лікті, рви волосся... Зовсім інша річ — у театрі. Тут образ можна ліпити кожного разу інакше, додаючи різні відтінки, — відповів Є. Матвеєв. — Мій список невдач довгий. Я дуже суворий суддя. Але в моєму «загашнику» є такі фільми, за які ніколи не червонів. Вони виражають мою громадянську та акторську позицію — це Макар Нагульнов у «Піднятій цілині», Омелян Пугачов у однойменній картині, Дерюгін із «Долі» і Нехлюдов у «Воскресінні». Мені дуже дорога трилогія «Любити по-російськи». Ці роботи я зараховую до свого активу, але якби я мав можливість, то нині я, звичайно ж, зіграв би цих героїв інакше.
Режисерське кредо Євгена Семеновича — передати у фільмах любов до жінки, матері, Батьківщини — найголовніше в житті, що є рушієм світу, заради чого треба працювати, творити.
Останнім часом він виношував плани про нові картини, але реалізувати їх перешкодила смертельна хвороба. Народного артиста СРСР Євгена Матвеєва буде поховано 4 червня на Новодівичому цвинтарі.
Редакція «Дня» висловлює співчуття близьким і друзям актора, якого всі любили.
