Солідарність у дії

Міжнародний проект «Підтримка родин Небесної Сотні і родин, постраждалих у результаті боротьби за незалежну і демократичну Україну» охоплює 185 сімей. Це – рідні героїв Небесної Сотні, медиків і журналістів, загиблих у зоні АТО. Допомогу виплатять з коштів «Премії солідарності», яку минулого літа отримав народний депутат України Мустафа Джемілєв. Нагороду раз на рік вручає уряд Польщі. Лідер кримськотатарського народу отримав її за правозахисну діяльність. Проект з допомоги родинам українських героїв реалізує громадська ініціатива «КримSOS» і польський фонд «Освіта для демократії». Кошти – по тисячі доларів на родину – будуть виплачувати поступово, до листопада цього року.

Розмір нагороди – один мільйон євро. 250 тисяч євро виділяють лауреату, а 750 тисяч йому треба витратити на програми розвитку демократії у своїй країні. «Витрачання премії на гуманітарні цілі не передбачається. Але, коли мені присудили «Премію солідарності», я попросив 100 тисяч євро виділити родичам героїв Небесної Сотні. Потім побачили, що число загиблих патріотів збільшилося. Вдячний тим, хто присуджував премію, що дозволили збільшити суму допомоги, – каже Мустафа Джемілєв. – Допомога невелика, символічна, але так ми показуємо повагу до людей, завдяки яким Україна стала вільною».

Перші учасники проекту вже мають сертифікати на отримання коштів. Серед них – Ігор Кульчицький, син Володимира Кульчицького, який загинув 18 лютого біля Будинку профспілок. «Батько загинув близько десятої вечора. Вогнепальне поранення, куля 12-го калібру перебила хребет. Батьку було 64 роки, пенсіонер. Він вважав своїм боргом бути у цей день на мирній демонстрації. Перед цим ми були у Маріїнському парку, втікали звідти, бо там людей забивали на смерть. Повернулися на Хрещатик, і там батько загинув від пострілу з помпової рушниці, – згадує Ігор Кульчицький. – Дякую за підтримку польському уряду, який висловлює те, що думає весь польський народ. А Мустафа Джемілєв дуже сильна людина. Він і Рефат Чубаров – лідери, за якими йдуть кримські татари».

Наступний лауреат «Премії солідарності» – Жанна Нємцова, донька Бориса Нємцова – також, ймовірно, допоможе родинам українських героїв. «Ми спілкувалися з Жанною, і вона казала, що хоче продовжити справу, яку почав Мустафа Джемілєв. На врученні нагороди 4 серпня вона детальніше розповість, що зробить з премією, але вже знаю, що частину використає в Україні, – повідомив президент Фонду міжнародної солідарності Кшиштоф Становський. – Батько Жанни був проти анексії Криму, протистояв агресії Росії в Україні, і їй важливо підтримати це».

Ми живемо в трагічний і вкрай відповідальний час для нашої країни, в епоху, коли вирішується питання нашої державності, нашого майбутнього в історичній перспективі. Безумовно, такі періоди вимагають від нас пошуку не лише понаднормових сил, але й орієнтирів, опор, остовів, якими мають бути моральні авторитети не лише минулого, а й сучасності. Приклади виняткової жертовності продемонстрували герої Небесної сотні, примусивши власними життями поступитися злочинній системі. Ці ж приклади являють щодня наші воїни на сході України, надихаючи і спрямовуючи націю до концентрації зусиль. Але головна боротьба наразі триває не лише за землі, а перш за все за право називатись цивілізованою, повноцінною країною з розвинутим громадянським суспільством. Такі особистості, як Мустафа Джемілєв, які своїм духом перемогли в часи, коли більшість зневірилась, а то й взагалі воліла бути глухою і сліпою, є взірцем, є тим самим моральним орієнтиром для народу, що прагне істинної, а не декларованої демократії.

Мирослав Попович, академік НАН України вважає, що в таких переломних ситуаціях, в яких зараз перебуває Україна, виникає зокрема потреба в справедливості, яка виступає на першому плані. «Водночас небезпека полягає в тому, що ця справедливість може бути асоційована з окремим персонажем, - говорить Мирослав Попович у коментарі «Дню», - Безумовно, винятком є такі особистості, як Мустафа Джемілєв. Він є безперечно моральним авторитетом не лише для татар, а для всіх українців і наступних поколінь. Існує небезпека в іншому – ми не маємо приписувати моральність окремій людині, щоб не сталось так, що ми мріяли зрештою про сильну руку, а порядок ототожнювали з владою, з авторитаризмом. Якщо суспільство може уникнути цієї небезпеки, то воно довговічне і справедливе».