Співаки не витримали марафону
У суботу завершився II Міжнародний музичний конкурс ім. М. Лисенка, в якому взяли участь 130 піаністів, скрипалів, віолончелістів і співаків із 13 країн.
Десять днів на сценах філармонії, оперного театру, Будинку вчених і консерваторії музиканти та вокалісти старалися показати в усій красі свої таланти. Членів журі та меломанів, які активно стежили за ходом боротьби, чекали не тільки приємні сюрпризи, а й досить сірі виступи. Були відкриття і розчарування. Проте розповімо про все по черзі.
ВОКАЛІСТИ
Найбільша кількість учасників була в номінації «Сольний спів» — 67. Саме тут було найбільше відсіювання і багато незадоволених серед тих, хто програв. За бортом змагання виявилося немало цікавих і самобутніх молодих артистів. Річ у тому, що співаки, які вийшли до третього, вирішального, туру, не показали себе блискуче. Очевидно, позначилося хвилювання. Тому перемога вокалістів, які отримали звання лауреатів і дипломантів, не була досить переконливою.
— В конкурсах завжди є переможці і переможені. Останні залишилися незадоволеними, — вважає голова журі вокалістів Марія Стеф’юк. — Цього разу на лисенківському конкурсі брало участь багато гарних співаків і перемогли найсильніші учасники. Мені було дуже цікаво всіх послухати і як вокалістці, і як педагогу. Але конкурс — важка боротьба. Потрібні велика сила волі, характер, щоб, вийшовши на сцену, показати себе з кращого боку. Дуже сподобалася журі володарка I премії: Оксана Дика, моя молода колега по київській Опері. У неї дуже гарний голос. Актриса володіє внутрішньою музикальністю. Бог дав їй все: красу, голос, талант. Чудові вокальні дані у баса Віктора Дудара (II місце), який є солістом Львівської опери та займається в аспірантурі у професора Кушплера. Він — вокаліст-музикант, який володіє рідкісним обдаруванням. Коли заспівав «Реве та стогне Дніпр широкий», то у мене ніби мороз по спині пройшов. Я вважаю цей його виступ вершиною камерного виконання. Чудово співав камерні твори соліст Харківської опери тенор Максим Пастер, який отримав диплом. Гарний був переможець конкурсу — тенор Маріан Талаба. Цього року він став солістом Національної опери.
Всі учасники так багато співали, що до третього туру, схоже, втомилися. Тому журі оцінювало співаків за сумою балів і враженням за всі конкурсні дні. Тим вокалістам, яким цього разу не пощастило, я бажаю не опускати руки. Потрібно відшліфовувати свій голос і наступного разу успіх обов’язково до них посміхнеться.
А ось погляд на конкурс не із суддівської лави, а із зали для глядачів.
— У членів журі повинен бути більш суворий підхід. Не можна робити знижок на конкурсі, — вважає педагог НМАУ Євгенія Мірошніченко. — Адже конкурс має міжнародний статус. Якщо говорити спортивною термінологією, то це змагання на зразок олімпійських ігор. Адже коли ковзаняр сходить із дистанції, то судді йому не роблять поблажки і не дають можливості переграти свій результат. А у нас це було і, на мій погляд, це величезне упущення журі. Конкурс — передусім, змагання, де вокаліст повинен показати майстерність, силу і красу свого голосу. А третій тур, коли артисти виступали в супроводі симфонічного оркестру, був просто ганебним. У фінал вийшли зовсім не найкращі співаки. Вже після трьох виконаних ними фраз можна було зупиняти — все і так зрозуміло. Але журі та публіка сиділи, мучилися, страждали, слухаючи цей так званий спів. На жаль, не було абсолютної перемоги, і цей факт залишає гірчинку від нинішнього співацького конкурсу.
Мене дуже засмутила неувага журі. З їхнього поля зору випали співаки, у яких не тільки гарні голосові дані, а й прекрасне артистичне обдарування. З мого класу змагалися п’ять вокалістів, але пощастило лише двом. Тетяна Ганіна (сопрано) отримала друге місце серед жінок, а Сергій Ковнір (бас) розділив третю премію між баритонами: львів’янином Андрієм Бенюком і киянином Дмитром Гришиним. А на адресу молодих солістів Національної опери України: Оксани Дикої (сопрано) і Маріана Талаби (тенор), яким журі присудило перші премії, можу сказати, що у фіналі вони виглядали не найкраще. Хоча в обох хороші голоси. В артистів є передумови для того, щоб згодом стати гарними професіоналами. Але сьогодні — це тільки спроби. Вони не показали того рівня, який повинен звучати у переможців. Крім вокальної техніки потрібно продемонструвати артистичність, музикальність, технічну грамотність, співацьку культуру. На конкурсі Оксана і Маріан тільки заявили про себе, так би мовити, засвітилися, а далі вони повинні самовдосконалюватися. Хочу застерегти їх від зіркової хвороби, щоб стати прем’єрами опери їм потрібно бути більш вимогливими до себе, дуже багато працювати і ще раз працювати. Для мене Співак із великої букви стає тільки тоді, коли публіка впізнає його голос на слух і може сказати: «Це співає Іван Козловський, Анатолій Солов’яненко чи Марія Литвиненко-Вольгемут». Я за яскраву індивідуальність. Інакше не варто взагалі займатися вокалом і пов’язувати свою долю з артистичною діяльністю.
Не приховував свого розчарування диригент Національної опери України Іван Гамкало: «Я був здивований, коли на третій тур пройшли малонавчені вокалісти. Вони виконували арії неритмічно, у деяких були проблеми з диханням, але журі увагу на такі «дрібниці» не звертало. Навіть переможці виступали непереконливо. Але найбільше засмучує, що вокальний конкурс можна назвати локальним, а не міжнародним. Адже змагалися українські співаки. Ми що, повертаємося назад до конкурсу республіканського?
ВІОЛОНЧЕЛІСТИ
Абсолютно інша атмосфера була у віолончелістів. Голова журі в цій номінації Іван Кучер, доцент НМАУ, соліст Будинку органної і камерної музики, учасник квартету ім. Лисенка не приховував свого задоволення результатами конкурсу:
— Я вважаю, що в Україні лисенківський конкурс став справжньою подією. Вперше за всю його історію було 34 заявки на участь, які представляють вісім країн. Приїхали до Києва 22 конкурсанти — також досить багато. Молодь показала блискучу підготовку. Дуже добре виступали ті, хто став лауреатами. Ганна Пирожкова (закінчила Одеську консерваторію, клас В. Балон-Римашевської, нині продовжує навчання у Вищій музичній школі ім. Ейслера в Берліні (педагог С. Форк). — Т. П. ) продемонструвала конкурсний варіант гри. Вона сильна, вольова, примушує себе слухати. А коли виконувала дворжаківський Концерт сі мінор для віолончелі, то вела за собою оркестр. Її гра стала подарунком для слухачів і захопила членів журі. Ганна швидко реагує на всі партії, рух оркестру, показуючи себе великим професіоналом.
Другу премію розділили Роман Самостроков (концертмейстер оркестру «Віртуози Львова») і Юрій Погорецький (п’ятикурсник НМАУ, клас Червової) — гарні віолончелісти, але хотілося б чути в їхній грі більше рівності у стилі. Адже журі відмічає не тільки якість виконання, а й те, як музикант передає епоху композитора.
Бронзову нагороду з Києва повезе до Єревана Ваге Ростомян. Гарний хлопець. Чудова робота його педагога Медеї Абрамян (відомої віолончелістки, учениці М. Ростроповича), а конкурсанту трохи не вистачило особистісного ставлення до тих творів, які він виконував.
Двома дипломами журі відмітило Лауру Откелбаєву з Казахстану і другокурсника НМАУ Олександра Госачинського (займається в класі Кучера. — Т. П. ). Музиканти тільки роблять свої перші кроки в оволодінні майстерністю, але в них є потенціал, і від їхньої наполегливості залежить, чи стануть вони майстрами екстра-класу.
ПІАНІСТИ
У номінації «Фортепіано» заявки надіслали 34 конкурсанти, потім підтвердили участь 23, а на жеребкування приїхали та змагалися всього 10 піаністів. Такий маленький склад учасників був викликаний двома причинами. За словами голови журі, професора Вищої школи музики і театру в м. Ганновері Володимира Крайнєва, дехто побоявся його крутої вдачі, знаючи, який маестро суворий, і вирішив спробувати щастя в інших змаганнях. Благо, фортепіанних конкурсів нині проводиться безліч. А другою причиною є прикрий факт. На жаль, іноземці мало знають українську музику і, зокрема, твори нашого класика — Миколи Лисенка. А ті, хто все-таки зважився приїхати до Києва, були не найсильнішими музикантами.
— Мене конкурс розчарував, — признався Володимир Всеволодович Крайнєв. — Мало учасників. Можливо, організатори понадіялися, що буде великий притік українських музикантів, а ті, в свою чергу, побачивши справжній міжнародний склад журі, напевно, злякалися. Загальний рівень піаністів, на жаль, був дуже низьким. Мабуть, тільки У Цунь (Китай), який отримав I місце і Михайло Данченко (Україна), який завоював срібну медаль, показали чудову гру. Обидва талановиті й милі. Вони абсолютно різні, але разом із тим, дві яскраві індивідуальності. Данченко — майстер, що вже склався, зі своїм ставленням, своєю палітрою. (Нині Михайло навчається в аспірантурі Вищої школи музики і театру в м. Ганновері. — Т. П. ).
У Цуню всього 20 років, (він студент п’ятого курсу Одеської музичної академії ім. Нежданової, клас Попової. — Т. П.). Своєю юністю, свіжістю і безпосереднім ставленням до того, що він робить, багато в чому схиляв на свій бік. Йому симпатизували не тільки члени нашої суддівської бригади, а й слухачі, які сиділи в залі, стежачи за перипетією боротьби. Цунь блискуче виступив у фіналі, виконавши Концерт № 1 Ліста і першу частину концерту Ревуцького. Саме третій тур вирішив долю першої премії, яку музикант отримав цілком заслужено.
Розрив між переможцями та іншими конкурсантами був настільки великим, що їхня перемога ні у кого не викликала сумнівів. Саме тому третє місце ми взагалі не присуджували, відмітивши лише трьох піаністів дипломами. СКРИПАЛІ
Іменинником відчував себе голова журі в номінації «Скрипка» Богодар Которович і не приховував свого піднесеного настрою на заключному концерті лауреатів:
— Я щасливий, що лисенківський конкурс відбувся. Єдиним мінусом можу назвати те, що змагання проходили одночасно і я не зміг послухати піаністів, віолончелістів і співаків. Скрипалі показали найвищий рівень. Я можу порівняти з нещодавнім конкурсом Паганіні в Генуї, де був у складі журі. Повинен з усією відповідальністю заявити, що київський конкурс, за рівнем його фіналістів, значно вищий. Всі три наші лауреати можуть сміливо їхати на будь- який міжнародний конкурс і, я впевнений, займуть високі місця. Наша суддівська команда працювала дружно, без конфліктів. Всі члени журі — високопрофесійні музиканти та педагоги, які мають досвід такої роботи.
Анастасія Пилатюк (I місце) продемонструвала яскраву гру. (Навчається на четвертому курсі Львівської музичної академії та паралельно займається на першому курсі Вищої музичної школи м. Кельн (Німеччина. — Т. П. ). Вона — витончений скрипачка, володіє чудовими даними музиканта, прекрасно виглядає, дуже талановита.
Найкращі епітети можу сказати на адресу Кирила Шарапова, третьокурсника НМАУ, який отримав II місце. Як його педагог вважаю, що потенціал скрипаля ще повністю не розкрився в цьому конкурсі, але впевнений, що у Кирила фантастичне майбутнє.
Лауреатом III премії став Федеріко Касік. Він представляв Німеччину, за походженням чех, нині навчається в Україні: першокурсник Львівської консерваторії. Дуже талановитий скрипаль.
Отже, лисенківський конкурс завершився. Переможці святкують перемогу, а ті, що програли, сумують. Але не слід забувати, що в мистецтві, щоб знаходиться на вершині успіху, потрібно щоразу, виходячи на сцену, доводити свою спроможність називатися зіркою. Конкурс — лише трамплін для початку кар’єри.
