Перейти до основного вмісту
На сайті проводяться технічні роботи. Вибачте за незручності.

Спочивайте з миром, друже Лі Бо

В інший світ відійшов український поет, драматург і перекладач Олег Лишега
19 грудня, 12:27

17 грудня у Києві помер поет Олег Богданович Лишега. Причиною смерті стала двостороння пневмонія — запущене та неполіковане вчасно запалення легенів. З суботи Олег Лишега перебував у реанімації в київській лікарні, проте врятувати життя поета не вдалось.

Пішов якось напівслові, коли того ніхто не очікував. Однак про Олега Лишегу не можна сказати, що він «помер». Як влучно зауважила львівська перекладачка Христина Семанюк, він «переставився»: «У цьому українському вислові, мабуть, ховається наше розуміння смерті: був тут, тепер є там». Ідеться про те, що його поезія та взагалі буття залишили такий слід в українській літературі, що ці впливи та віяння ще довго досліджуватимуть науковці.

Він творив свій світ довкола себе — неважливо, чи то було рідне містечко Тисмениця, чи Львів, чи Київ, де він жив то тут, то там, чи навіть штат Пенсильванія у США. Архетипи Олега Лишеги — вода, річка, глина. Це його світ. Пишучи поезію, казав: «Література — далеко не абсолют поезії. Поезія може жити усюди, зокрема й у скульптурі». Вирізав скульптуру з дерева, малював. Перекладав з англійської — здебільшого американських поетів: щоденник Генрі Торо 1851 року, вірші поета-відлюдника Робінcона Джефферса, міфи індіанців... Його перу належать збірки поезій «Великий міст» і «Снігові та вогню». Також минулої зими у видавництві вийшло його зібрання творів — поезія та переклади. Займався драматургією, найвідоміша його п’єса «Друже Лі Бо, брате Ду Фу..».

Поховання відбудеться завтра у рідному містечку Тисмениця.

«День» висловлює співчуття близьким і рідним покійного.

 

Написаний ще у другій половині 1970-х років, цей вірш Олега Лишеги став одним із літературних символів Майдану-2014

ПІСНЯ 551

Поки не пізно — бийся

головою об лід!

Пробивайся, вибивайся —

Ти побачиш прекрасний світ!

Короп — той навпаки,

зануриться в глибини,

Втече на саме дно —

Та короп і служить для того,

щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..

Але ж ти людина — тебе

не впіймає ніхто.

Коропи — ті не такі.

Цілі століття повільно

осідають

Їхні зграї, полохливі і темні, —

Вони віддаляються

в протилежний бік —

Бач, наше століття давно поспішає вслід? —

Торкається плавником як

рукою їхніх плавників

І втікає.. ти покинутий? — але ж ти людина —

Не відчаюйся — ти проб’єшся.

Поки не пізно — бийся

головою об лід!

О прекрасний неозорий

засніжений світ.

 

Delimiter 468x90 ad place

Підписуйтесь на свіжі новини:

Газета "День"
читати