Страждаємо від відкритості?
«Україна — безпрецедентна відкрита держава», — так на прес-конференції у Дніпропетровську оцінив нинішній стан свободи слова та друку голова Держтелерадіокомітету України Іван Чиж. За його словами, українське законодавство в цій сфері знаходиться «попереду Європи всієї». «Я не знаю країни, — сказав він, — де б можна було зареєструвати засіб масової інформації без усяких умов, маючи при цьому українське громадянство чи ні». «Спробуйте зареєструвати ЗМІ у Великобританії чи Німеччині, — запропонував І. Чиж журналістам. — А у нас — запросто!»
Як повідомив голова Держтелерадіокомітету, сьогодні в Україні зареєстровано 16700 різних друкарських видань і до кінця 2003 року їх кількість перевищить 17 тисяч. При цьому, зазначив І. Чиж, менше 9 відсотків із них встановлено органами державної влади або місцевого самоврядування, а всі інші належать або політичним партіям, або комерційним структурам і приватним особам. Не менш демократично, на думку голови держкомітету, виглядає ситуація і щодо електронних ЗМІ. Всього в Україні зареєстровано, за його даними, 830 телерадіокомпаній, із яких статус державних або комунальних мають 3,1%. Рік тому, зазначив І. Чиж, таких було 3,8% і, отже, кількість державного і комунального електронного ЗМІ поступово скорочується. «Це, — заявив голова Держтелерадіокомітету, — і є відповідь тим політикам, які їздять по всьому світу і розповідають, що в Україні все затиснуте і зітхнути вільно не можна». «Свого часу, — нагадав І. Чиж, — я сім років брав участь у роботі Ради Європи, де з питань свободи слова та друку різкіше ніхто не виступав. Однак робив я це тільки для того, щоб поліпшити ситуацію в Україні, а не для того, щоб зводити барикади».
Говорячи про інформаційну відкритість України, І. Чиж попутно відзначив як «позитивні тенденції», так і «критичне положення» у книговидавництві. Позитивом він вважає різке збільшення кількості назв виданих в Україні книг — 12 274 лише за минулий рік. Однак, підкреслив голова держкомітету, за обсягом тиражів ми в 4 рази відстаємо від показників радянських часів. «Тривожним» він назвав ту обставину, що із 10 книг, проданих на вітчизняному ринку, всього лише три були видані в самій Україні, а «українською мовою ще менше». «Того гірше, — сказав І. Чиж, — що одна українська книга сьогодні припадає на 6 дітей. Це ненормальне положення, і треба ще багато чого зробити, щоб українські діти могли нарешті читати вітчизняні видання рідною мовою».
