Симфонічний транзит

На сцену Національної філармонії Чернігівський оркестр «Філармонія» та його засновник, ідеолог і незмінний диригент вийдуть не вперше. Але цього разу — з нагоди ювілею Миколи Васильовича, який 26 травня відзначатиме в Києві 65-й день народження.

Будь-який симфонічний оркестр — надзвичайно складний організм, для народження якого в певному місці в певний час потрібно багато чого: належна кількість професійних музикантів усіх спеціальностей, зацікавлена в класичній музиці публіка, відповідний концертний зал, фінансова підтримка влади. Зрештою — сильний, впливовий і харизматичний лідер, здатний вибудовувати художню стратегію колективу, правильно організовувати його роботу на всіх етапах життя, прислухатися до запитів слухача, долати перешкоди. Навіть у Києві таких симфонічних оркестрів і таких диригентів — одиниці.

Нинішня ситуація в світі також не надто сприятлива для класичної музики: один за одним, ніби за ланцюжкової реакції, в багатьох країнах закривають симфонічні оркестри та оперні театри. Наприклад, у Болгарії не залишилося жодного! Ця тема, зокрема, постала на нещодавно проведеному в Києві Українським клубом Нової музики круглому столі «Нова музика. Український контекст». Його учасники дискутували про брак в Україні багатьох складових для процвітання класичної музики, проте всі погодилися: у нас — не найгірша ситуація. І завдячувати цьому маємо саме таким колективам, як оркестр «Філармонія».

Ювілейний концерт чернігівських музикантів відкриє увертюра Людвіга ван Бетховена до драми Гете «Егмонт» — хрестоматійна композиція, що вражає точністю і прямотою висловлювання. Решта три твори, точніше, частини симфонічних циклів, заплановані для першого відділення, — це Allegretto graziozo з Восьмої симфонії Дворжака, Adagio з Другої симфонії Рахманінова та Allegro vivace з симфонії «Моя Батьківщина» Сергія Борткевича. Разом із Бетховенською увертюрою вони становлять своєрідну «метасимфонію».

Сполучення саме цих чотирьох імен невипадкове: німець Бетховен відомий як останній з віденських класиків, Дворжак — один з перших європейців, хто використовував у власних творах фольклор Американського континенту; також невдовзі вимушений був емігрувати в США Сергій Рахманінов. На віку харків’янина Сергія Борткевича було ще більше переїздів: навчався він у Німеччині та Росії, 1920 року опинився в Константинополі, а помер — в Австрії. Творчість цього композитора добре відома на Заході, тоді як Україні його відкрив саме Чернігівський оркестр.

ХХ століття висунуло в авангард музичного процесу джаз, кіно- та популярну музику, про що йтиметься у другому відділенні концерту. Прозвучить увертюра з музики до фільму «Діти капітана Гранта» Дунаєвського, а крім того, пісні The Beatles в оркестровці Г. Кіна і Джазова сюїта для фортепіано з оркестром Олександра Цфасмана. В останньому творі сольну партію виконає визначний російський піаніст, багаторічний товариш Миколи Сукача — Вадим Руденко.

Інтерв’ю з Миколою Сукачем читайте в найближчих числах «Дня».