Синергія бізнесу й серця

Якщо ви маєте роботу і який-небудь заробіток, то вам чи не щодня доводиться вирішувати складну моральну проблему: чи подавати жебракам і убогим, які підстерігають вас майже на кожному кроці на центральних вулицях наших міст. Усім чи через одного, щодня чи лише по вівторках, копійками чи купюрами, лише на хліб чи ще й на чарку горілки? Усе це завдання такої складності, що часто вони залишаються невирішеними.

Проблема... Але як вирішила її для себе одна жаліслива англійка, про яку днями розповіла в Києві відомий професійний благодійник і філантроп Вікторія Андерсен, директор програм і операцій компанії UnLtd, представник консультативної ради Philanthropy UK, член ради директорів Venture Partnership Foundation. Жінка познайомилася з «бомжами», котрі мешкали неподалік від її будинку, і дала їм декілька уроків співу. Вони лягли в благодатний грунт, і люди почали зацікавлено слухати «самодіяльних» співців і, певна річ, платити за це задоволення. Поступово склався непоганий репертуар, придатний для того, щоб записати його на диск. Для нього знайшлися й спонсори, й покупці. А колишні «бомжі» отримали шанс заробляти гроші для гідного існування й повернулися в суспільство.

Андерсен знає безліч таких історій, але розповідала не лише про них, а й про нову форму філантропії — венчурну добродійність. Це, за її словами, синергія розуму, бізнесу й серця, яка стає результативною завдяки соціальному підприємництву, що вміє оцінювати ризики й націлене на допомогу тим, кому вона вкрай необхідна. Зокрема, в Англії завжди було легко збирати кошти на допомогу дітям і тваринам, але мало хто із заможних людей погоджувався брати участь у акціях, спрямованих, скажімо, на адаптацію в суспільстві людей, які вийшли з в’язниці. Тепер свідомість людей змінюється...

Нові інноваційні підходи до організації ефективних добродійних проектів пропагує директор The Philanthropy Bridge Foundation Ольга Алексєєва. Вона розповідає зворушливу, майже біблійну історію про те, як сім’ї китайських бідняків благодійники подарували кролицю, причому з єдиною умовою: щоб і колишні бідняки, коли стануть на ноги, так само допомагали іншим. Такий підхід, власне, відомий ще з часів Христа. Але в Китаї, як розповідає Алексєєва, він отримав друге, реальне життя. Там тепер існує чимало потужних компаній, що починалися з «дарованого кролика» і з лишком тепер повертають суспільству отриману цільову інвестицію.

Але сучасна філантропія — це не лише гроші. Це ще й знання, навики, зв’язки й величезний спектр усіляких ресурсів, які можна використовувати для просування творчих ідей, так чи інакше спрямованих на боротьбу з бідністю. А ще важливо підтримувати на плаву добродійні організації, добиватися, щоб їхні прибутки були стабільними. Виконавчий секретар Російського форуму донорів Наталія Камінарська розповідає про нові віяння в добродійному співтоваристві. Дуже перспективною виявилася так звана підписка на щомісячні виплати до добродійних фондів.

Друге цікаве явище — зростання кількості волонтерських добровольчих організацій і акцій, що проводяться ними. Для них характерним є воістину творчий підхід, що охоплює й такі теми, як, наприклад, допомога літнім людям. Дуже перспективним, на її думку, є волонтерський рух «Сміттю — ні!». Камінарська вважає, що таким чином у Росії зароджується масовий добродійний рух небагатих, але небайдужих до проблем країни й світу людей.

А що в цьому напрямку робиться в Україні? Народний депутат Леся Оробець є одним із авторів законопроекту про добродійність. Характеризуючи його, вона говорить, що в ньому передбачено максимально можливий мінімум регулювання цієї діяльності. І передбачає, що законопроект найближчим часом буде ухвалено, оскільки його підтримує чотири з п’яти парламентських партій.

Відповідаючи на запитання «Дня» про те, на що вона найбільше покладає надії в розвитку добродійності: на створення державою законодавчих умов для нього чи на зростання добробуту громадян, унаслідок чого вони зможуть вкладати більше грошей у філантропію, вона сказала, що не сподівається ні на те, ні на те. «Тому що добродійність, — говорить народний обранець, — це відмова від думки про те, що треба в усьому покладатися на державу, й спроба громадян вирішувати проблеми самостійно. Усім разом, зібравши зі світу по нитці, допомагати тим, кому зараз найважче. І не завжди це дуже багаті люди. Судячи з мого досвіду, добродійністю зазвичай займаються не ті, в кого найбільше грошей, а ті, в кого найбільше серце».