Тест на меценатство
Хто був у числі запрошених? Банки й великі компанії, що добре зарекомендували себе на економічному терні й уславилися покровителями мистецтв. Мета зборів? Створення опікунської ради. Подібної тим, що існували в дореволюційній Росії при міністрах культури, освіти, здоров’я (схоже, на це в усі часи й за будь-яких режимів не вистачає грошей) й які вельми активно практикуються сьогодні на благополучному Заході. Навіщо потрібен такий громадський інститут? Перша відповідь, що спадає на думку, — банальне вибивання грошей із заможних людей, але вона неточна й невірна. По-перше, це спроба нового міністра акумулювати потенціал, який є в державі, для розвитку культури. По-друге, прагнення переконати, що культура — це не хронічна жебрачка, а сфера для вкладення інвестицій, яка, крім великих і важкооцінюваних моральних дивідендів, може принести ще й фінансову вигоду. Правда, враховуючи нашу нинішню ситуацію — правову, економічну, податкову тощо — це й чималий ризик.
Проте, представники великого бізнесу були куди більш прямолінійними. Й підтримуючи ідею загалом, вони не могли, практично одностайно, не сказати: «Бути сьогодні меценатом в Україні невигідно». Легальна допомога представникам мистецтв тягне за собою масу головного болю та неприємностей, з тією ж податковою службою. Й поки не з’явиться, щонайменше, закон про меценатство (або про неприбуткові підприємства — так він звучить офіційною мовою) всі ці добрі наміри не зможуть реалізуватися в конкретні справи.
До речі, на засіданні, крім загальних роздумів про нашу багатостраждальну культуру, йшлося саме про цілком конкретні проекти, що могли б зацікавити вітчизняних капіталістів. Приміром, фінансування престижного конкурсу оперних виконавців імені Соломії Крушельницької, реорганізація Будинку органної музики в Органний центр, кінопроекти, на мій погляд, найбільш перспективні сьогодні. В цьому плані можна звернутися до польського досвіду. Фільм «Вогнем і мечем», що коштував $8,5 млн., за рік прокату приніс $39 млн. Невже нашим кінематографістам створення подібної кінопродукції не під силу?
Між іншим, невіра у власний талант — це проблема. Й чимала. На замовлення Українського союзу промисловців і підприємців проведено соцдослідження, покликане з’ясувати, чому наші меценати менш активні, ніж у тій же Росії? Перша причина — це своєрідний комплекс неповноцінності, мовляв, усе краще знаходиться де завгодно, але не вдома. Друга — недосконалість нашого законодавства. Й третя, як не дивно, — наявність у сусідів телеканалу «Культура», який, крім пропаганди культурних цінностей, тут же активно розповідає про меценатів. Не випадково ідея Богдана Ступки, котру він давно виношує, про створення подібного каналу в Україні мала на засіданні дуже жвавий відгук.
Отже, слід вважати, найближчим часом Громадська колегія при Міністерстві культури та мистецтв організаційно оформиться. Але її діяльність буде продуктивна лише в тому випадку, якщо держава, що сьогодні не в змозі самостійно допомогти культурі, не буде принаймні заважати тим, хто це спроможний зробити.
