У Луцьку 2012-й має стати Роком музеїв

Від Парагваю — до Китаю. Така нині географія країн, із яких прибувають відвідувачі у Музей волинської ікони. Цей заклад на третьому за популярністю місці серед туристично-культурних об’єктів Луцька. Проте у місті (та й загалом на Волині) є чимало цікавих об’єктів, які ще мало відомі, на жаль, в Україні. «Робота музеїв на шляху розвитку туризму у місті 2012 року» — таку назву мала робоча зустріч міського голови та працівників міськради, відповідальних за туристичну галузь, з директорами музеїв міста. Міський голова Микола Романюк вважає, що луцькі музеї є не тільки гордістю міста, а й України загалом. Нинішній рік, за його словами, має стати неофіційним роком музеїв у Луцьку.

Тетяна Єлісеєва, завідувач Музею волинської ікони, вважає ідею непоганою, але зазначає, що постає дуже багато питань. Адже не секрет, що туристичні агенції міста й області аж ніяк не переймаються заманюванням туриста у Луцьк чи на Волинь. Вони мають кілька точок свого бізнесу на зразок Єгипту та Туреччини, а ще Карпат і Почаєва. Проте з волинськими музеями активно співпрацюють київські туристичні фірми, та ще влітку бувають організовані групи з числа відпочивальників на місцевих озерах. Крім того, під час робочої зустрічі звучали неприйнятні, на думку такого досвідченого музейника, як Тетяна Єлісеєва, пропозиції. Зокрема підвищити вартість вхідних квитків. Бо туди, де дешевий вхід, мовляв, відвідувач не хоче йти, вважаючи, що там нема на що дивитися. Але навіть у Луцьку мало людей, які просто знають про існування того ж Музею волинської ікони, в який їдуть з усього світу і, відвідавши який, один із колишніх британських послів в Україні залишив запис у книзі відгуків, що в цьому музеї мусив би побувати кожен британець. А українець?.. Варто було б зробити дорожчими квитки для іноземців (як це зробили у Росії), проте українське Міністерство культури проти цього. Звичайно, вважає Тетяна Миколаївна, привабливою і сучасною є пропозиція організувати нічну підсвітку музейних закладів. Та хто дасть на це гроші? І якщо в обласному краєзнавчому музеї вже давно мало не випадають старі вікна чи падає на голови штукатурка у Художньому музеї, у збірці котрого є і шедеври світового значення, про що мова? У місті просто немає вказівників, які б інформували про те, як іти до Старого міста, де Луцький замок, на території історико-культурного заповідника немає кав’ярень, магазинчиків із волинськими й українськими сувенірами. Завідувач Художнього музею мистецтвознавець Зоя Навроцька хотіла б і вхідні квитки продавати з луцькою символікою, так само, як і Тетяна Єлісеєва. Наразі учасники розмови підтримали і випуск музейних буклетів кількома мовами, створення туристичного сайта, банера в центрі міста з назвами туристичних об’єктів. Але блакитною мрією залишаються віртуальні екскурсії музеями у форматі 3D: для бідних музейних кас це надзвичайно дорого. Тому музейні працівники Волині цінують так високо те, що газета «День» на своєму історичному сайті показує музеї он-лайн.

До слова, Луцьк нещодавно збагатився ще на один музейний заклад — Музей історії Луцького Хрестовоздвиженського братства. Це єдиний такий музей в Україні. Але...вже немає за що його утримувати, він працює фактично на любительських засадах. Міський голова Микола Романюк пообіцяв «узяти питання на свій контроль», бо думає, що «щось та вийде».