У пошуках пісні

Майже в кожному переході Києва можна знайти столики або кіоски, де продаються диски та касети. Вибір великий, особливо шансону та російської попси, а от свого рідного, національного музичного продукту треба добре пошукати, багато виходити, щоб щось знайти. Як правило, продавці запропонують вам альбоми гуртів «Океан Ельзи», «ВВ» чи Вєрки Сердючки, Руслани, Ірини Білик і цим, на жаль, все обмежується. Можливо, проблема в тому, що попит породжує пропозицію, і реалізатори музичного товару підлаштовуються під смаки публіки, які частіше слухають Кіркорова, Лепса та гурт «Руки вверх»?

Втім є у центрі столиці одне містечко на майдані Незалежності (біля Головпоштамту), де цілий день лунають українські мелодії та пісні. Тут до уваги слухача представлена багата дискографія як української музики, розрахованої на старше покоління — Іван Козловський, Борис Гмиря, хор ім. Г. Верьовки, Софія Ротару, Іво Бобул, Ніна Матвієнко, Іван Попович, так і записи виконавців, що працюють в різних жанрах: фольку «Гайдамаки» і «Мандри», хіп-хопі «Тартак» і «ТНМК», панк-року «Фліт» та «Mad Heads», поп-року «Плач Єремії» та «Нумер 482». Є і український андеґраунд: «Тол», «Ґорґішелі», «Вася CLUB»; навіть можна знайти раритетні концертні записи «Братів Гадюкіних» і ранні альбоми «ВВ». Саме з продавцем цієї розкладки просто неба поспілкувався «День»:

— Української музики взагалі мало. І не лише в нас — її мало в принципі. Найчастіше у нас купують диски «Океану Ельзи» та «Скрябіна», але значно рідше ніж диски, наприклад, цьогорічного переможця Євробачення Діми Білана.. Ми, представники компанії, яка займається продажем української музики, вважаємо за обов’язок підтримувати саме вітчизняного виконавця. І якщо пропонуємо записи російськомовних гуртів, то тих, які зародилися в Україні. Це наша принципова позиція. Нині український музичний продукт не може конкурувати з російськими шоу-бізнесовими проектами, які окупували практично весь наш теле- і радіоефір. Я вважаю, якщо не регулювати цей процес, то українська музика може взагалі зникнути. Щодо попиту на українську музику, то на Майдані торг іде досить жваво. До нас підходять переважно гості міста (їх значно більше ніж киян). Цікавляться українською музикою й іноземці, але значно рідше. На мою думку, українці хочуть слухати своє і просто треба надати таку їм можливість.

Вже не один рік точаться розмови на найвищому рівні, що держава повинна підтримувати вітчизняного виконавця, а на ділі цією справою здебільшого займаються ентузіасти і приватні структури. І як довго це буде тривати? А тому нині майже з кожного вікна лунають хіти виконавців з ближнього та дальнього зарубіжжя, а не українська музика.