У пошуках «середнього класу»

— Чому розподіл між ставками податку 10% і 15% встановлено на межі 400 гривень? Ви вважаєте, що саме ця сума поділяє громадян на бідних і заможних? І чи не варто було встановити цю нижню межу на рівні середньої східноєвропейської зарплати?

— Сьогодні 400 гривень – це вище середньої зарплати. Середня зарплата в Україні – це 340 гривень. 400 гривень – це орієнтир середньої зарплати першого кварталу наступного року. Саме цим ми керувались. Для низькооплачуваних верств населення діятиме ставка податку 10%, і хочу відзначити, що це на 3% менше, ніж в Росії. Для високооплачуваних ставка податку теж суттєво зменшиться. Шкала опрацьована так, щоб стимулювати високі заробітки. Це переверне проблему з голови на ноги. Бо раніше, чим вище зарплата, тим вище ставка. Таким чином стимулюємо вихід великих заробітків з тіні.

— Вам не здається, що вважати багатооплачуваною людину, яка отримує більше 400 гривень – це дивно? До того ж очевидно, що 100% приватного сектора економіки використовує тіньову зарплату в конвертах, а в офіційній звітності показує суми зарплат значно менші. Отже, й офіційний рівень середньої зарплати 340 гривень є просто некоректним. Як ви вважаєте?

— «Конвертні» зарплати в Україні виплачуються громадянам, чий дохід, як правило, перевищує 500 гривень. Мені здається, що для цих громадян передбачена помірна ставка – 15%. І лише після 2000 доларів ставка податку піднімається до 20%.

— Але чому ви вважаєте багатооплачуваною людину з доходом 500 гривень на місяць? Хіба не варто було б, як стимул, встановити найнижчий 10-відсотковий податок для тих, хто отримує менше від середнього для східноєвропейських країн рівня – 250—300 доларів?

— Ми провели опитування працівників, і саме на його основі розробили шкалу ставок податків. Половина опитуваних отримували зарплату менше 400 гривень на місяць, але мали перспективи найближчим часом перейти цю межу, а решта опитуваних мали доходи вищі за 400 гривень. 46% опитуваних з цієї групи запропонували ставку податку 15%. Вона, до речі, дуже наближена до російської ставки 13%. Відомо, що в Росії бюджет виграв від зниження податку на доходи громадян. Сподіваюсь, так буде і в нас.

— Як ви оцінюєте нинішню ситуацію навколо держбюджету, адже у травні податкові надходження склали лише 75% від плану?

— Ситуація навколо бюджету зараз напружена. В значній мірі вона зумовлена тим, що з самого початку за деякими статтями він був прийнятий нереальним. І про це Президент говорив і до його прийняття, і після. Крім того, податкове законодавство в Україні настільки застаріле, що «адмінресурс» покращання ситуації практично вичерпаний. Потрібні новації, які б простимулювали нові надходження до бюджету. Якщо знову ж порівняти Україну і Росію, то за останні два роки динаміка наповнення бюджету і зростання валового внутрішнього продукту у двох країн має протилежний напрямок. Тобто в Україні зростання ВВП випереджає, а зростання бюджету відстає, а Росії навпаки. І ми не можемо на це не звертати увагу. Тим більше реально відчувається, що ресурс в економіці є, просто він не мобілізується належним чином в бюджет. А чому? Тому що є близько 400 видів пільг. А їх загальна вартість десь дорівнює сумі бюджету. Ось це головний ресурс на найближчий час. Якби цих пільг було б хоча б у два рази менше, то ми б мали ту ж ситуацію, яка і в Росії.

— Говорячи про необхідність скасування пільг, ви маєте на увазі і вільні економічні зони?

— Вільні економічні зони якраз непогано працюють, там великі темпи залучення інвестицій, і цей резерв вже завтра дасть залучення до бюджету. Йдеться перш за все про необгрунтовані пільги на сплату ПДВ. Норма, яка вимагає повернення ПДВ еспортерам, стала великою проблемою для держави. Без скасування цієї пільги проблеми не вирішити.

— Ви, як «головний економіст» президентської Адміністрації, вочевидь маєте інформацію, чи плануються найближчим часом кадрові перестановки в уряді, з приводу, наприклад, невиконання бюджету?

— Проблеми, які виникли в бюджеті, зараз не пов’язуються з діяльністю якогось міністра чи окремого відомства. Серйозних перестановок поки що не буде.