У рамках політичної доцільності

Сучасний характер взаємовідносин України та Європейського Союзу спонукає їх до переведення від партнерства до асоційованого членства. Так, як повідомляє прес-служба МЗС України, говорив міністр закордонних справ Анатолій Зленко на засіданні «Україна-Трійка ЄС» у Мадриді. Трiйку зараз складають Iспанiя, Данiя i власне ЄС. Тема асоційованого членства (вірніше, договору про асоціацію з Європейським Союзом) виникла в розмові української дипломатії з ЄС не сьогодні і не вчора. Щоправда, з відомих причин протягом минулого року вона не обговорювалася до візиту канцлера ФРН Герхарда Шредера до Києва. Зате тепер, на відміну від попередньої епохи, Київ отримав моральну підтримку цієї ідеї від Шредера. Її ж висловлював у ході свого більш ніж короткочасного візиту до Києва і тепер уже колишній міністр закордонних справ Італії Ренато Руджеро. Очевидно, якісь зрушення все-таки сталися.

Про офіційну підтримку ідеї асоціації з боку ЄС поки що не повідомляється. Втім учасник переговорів у Мадриді, генеральний секретар Ради Європейського Союзу Хав’єр Солана в своєму інтерв’ю «Дню» минулого року вже говорив, що Україна — безумовно, європейська держава, і відповідно, має право на участь у інтеграційних процесах.

Шлях нинішніх країн-кандидатів до ЄС починався саме з підписання з ними угод про асоціацію (документа, аналогічного угоді про партнерство та співробітництво, якою керується ЄС у своїх відносинах з Україною, і яка не визначає жодних перспектив для України, не підписувала з Євросоюзом жодна з цих країн). Щоправда, Туреччина, вже будучи навіть офіційно визнаною в якості країни-кандидата на вступ, так реально до ЄС і не наблизилася.

У той же час той факт, що Румунія та Болгарія (дипломати воліють зазвичай не називати ці країни, а лише натякати) стали асоційованими членами ЄС, не маючи великих переваг з точки зору як економічного, так і політичного розвитку перед Україною, викликав у Києві ревнощі, а в Брюсселі — тверду відмову будь-що коментувати.

Держсекретар МЗС України з питань європейської інтеграції Олександр Чалий говорив «Дню» раніше, що насправді чітких критеріїв асоційованого членства в ЄС не існує в природі. І розмову з ЄС потрібно вести саме про це. Власне, ніхто не сперечається з тим, що асоціація — річ передусім політична. І мотиви, за якими відбувається процес наближення до ЄС тієї чи іншої країни, — теж у першу чергу політичні, що б про це не говорилося офіційно. Несприйняття України в якості потенційного члена Євросоюзу залежало від дуже багатьох причин. Серед яких — і відсутність справжнього інтересу великих європейських компаній до справжнього бізнесу, і не надто розвинута демократія, і не до кінця зрозумілі відносини з Росією. Досі, коли не йшлося про якісь поглиблені відносини з Україною, саме Росія розглядалася в якості головного партнера ЄС у пострадянській частині Європи. Україні ж завжди не вистачало доказів того, що вона не тільки на словах прагне європейської інтеграції.

Поступовий поворот ЄС в бік України ще не означає, що надалі все піде гладко, навіть якщо Україна зробить феноменальний ривок в економічному розвитку, проводитиме вибори так, щоб не викликати жодних сумнівів у деклараціях її керівництва (спостерігачів з ЄС, до речі, Зленко запросив), до кінця й справедливо розслідує справи Гонгадзе та Александрова — що теж від Києва вимагалося на мадридській зустрічі, і взагалі забезпечуватиме сталий розвиток громадянського суспільства. Проблеми будуть хоча б з огляду на те, що для когось Україна — конкурент, для когось — не Європа, для когось — частина Росії. І навряд чи прорив станеться за півроку іспанського головування в ЄС (щодо нього сумніви в розмовах виникали навіть у стриманих скандинавів). Але прорив потрібно готувати. Тим більше, що сьогодні обставини сприяють — атмосфера після 11-го вересня може лише допомогти Україні. Можливо, першим кроком дійсно стане співробітництво в галузі оборони та безпеки, про що йшлося в Мадриді (зокрема, українська участь у створенні сил швидкого реагування).