Удар по... пам’ятках

Печерне місто Чуфут-Кале, Генуезька фортеця, міська фортеця у Феодосії, комплекс споруд Воронцовського палацу, «Ластівчине гніздо», комплекс споруд палацу Олександра III, комплекс споруд Судацької фортеці, Ханський палац у Бахчисараї — відтепер усі ці кримські перлини офіційно внесені до єдиного державного реєстру об’єктів культурної спадщини народів Росії. Про це свідчить нещодавнє розпорядження РФ. Це нібито дозволить створити правові умови для збереження, використання, популяризації та державної охорони культурної спадщини. Усього до російського реєстру потрапляє 220 об’єктів Криму. Два  з них (Судацька фортеця та палац у Бахчисараї) є номінантами на включення до реєстру Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО саме від України. Тепер цю справу продовжить Росія?

Українське Міністерство культури миттєво відреагувало на таку заяву країни-агресора, наголошуючи, що це суперечить міжнародному праву. «Вся відповідальність за пошкодження чи руйнацію цих безцінних пам’яток лежить на Російській Федерації. Окремо наголошуємо на тому, що незаконні дії Росії стосуються об’єктів культурної спадщини, які охороняються законами України і занесені до Державного реєстру нерухомих пам’яток України», — йдеться у повідомленні міністерства.

Є невелика аналогія із пам’ятками природоохоронними, їх теж включили до списку російських пам’яток, згодом частина цих об’єктів отримала інші функції та завдання, деякі заповідники перетворились на зони масового відпочинку. Про подібні ризики для пам’яток — зміна статусу та цільового призначення, — більше говорять у музейній спільноті, ніж у стінах Мінкульту.

На думку голови Всеукраїнської асоціації музеїв та заповідників Сергія Кролевця, такої поведінки Росії варто було б очікувати та діяти на випередження: «Вести перемовини з міжнародними пам’яткоохоронними організаціями, щоб зі свого боку припинили співпрацю з Росією. Необхідно було, і зараз ще не пізно, працювати з ЮНЕСКО, з Комітетом всесвітньої спадщини. Рік тому була зустріч міністра Євгена Нищука з Іриною Боковою, гендиректором ЮНЕСКО, але це мала б бути не одноосібна зустріч, а у колі експертів. Треба було вимагати, щоб світова спільнота відповідним чином реагувала на дії Росії щодо об’єкту, що увійшов до списку ЮНЕСКО і номінований саме Україною, яка взяла на себе гарантії його збереження, маю на увазі Херсонес Таврійський. Україна не веде ніякої роботи, а має бути тісна співпраця МЗС з Мінкультом, необхідно зібрати музейну спільноту, розібратись у цій ситуації юридично».

Тобто ці півтора роки ми не виробили активної позиції щодо пам’яток Криму. Навіть нещодавнє позитивне рішення виконавчої ради ЮНЕСКО у рамках 193-ї сесії про моніторинг ситуації в Автономній Республіці Крим експерти вважають більше заслугою міжнародних організацій, ніж українських. Але це хороший крок уперед, бо до цього часу міжнародні місії не мали доступу до тимчасово окупованої території.