Україні радять віддати трубу «Газпрому»...

Білорусь, зусиллями свого президента Олександра Лукашенка, знову стає країною порад — безкоштовних, але не безкорисливих. У середу білоруський «бацька» на зустрічі з членами Клубу головних редакторів країн СНД, балтії й Грузії вирішив посприяти заманюванню України до Митного союзу. На його думку, Україна лише виграє від співпраці з Росією, Білоруссю й Казахстаном, оскільки після підписання документів щодо Єдиного економічного простору зникне проблема економічного тиску. «Ми дуже зацікавлені, щоб з нами була сестричка в особі України. Робіть кроки, нехай крихітні, але робіть», — заклинав Лукашенко українських журналістів і, продовжуючи свій спіч, заспокоював, що, мовляв, Україні нічого не загрожує, якщо вона продасть свою ГТС «Газпрому», «оскільки після цього з Росією можна домовитися».

Такі поради даються лише тим, хто хоче їх слухати. Українці, у своїй більшості, до такого відступу не готові. Навіть старий/новий прем’єр-міністр України Микола Азаров під час візиту до Осло (Норвегія) заявив, що Київ розчарований відсутністю інтересу Європейського Союзу до модернізації української ГТС. Схоже, компас української політики став частіше показувати на схід. Характерно, що українські хитання на лінії Захід-Схід у Європі не залишилися непоміченими. Але днями Європейський Союз усе-таки підтвердив свою готовність допомогти Україні модернізувати її ГТС. Чи не спізнилося це рішення й наскільки воно реальне, якщо зважати на те, що країни Європи практично підтримали зусилля Росії обійти Україну своїми газовими «потоками»?

Посол РФ у Києві Михайло Зурабов тепер, після початку будівництва Південного потоку, виглядає переможцем і заразом — просвітителем. Днями він розповів українцям про сенс і перспективи тривалих українсько-російських переговорів і чергового їхнього раунду, що має відбутися 18 грудня. «Якщо 18 числа ця зустріч відбудеться, а робота над порядком денним і змістом цієї зустрічі зараз триває, вона відбудеться лише в тому разі, якщо буде про що домовлятися», — сказав Зурабов журналістам. «Тому така зустріч 18 грудня й сам факт поїздки Президента (Віктора Януковича. — Авт.), — продовжував повноважний представник РФ, — означатимуть, що ми наблизилися досить серйозно до того, щоб вийти на практичні домовленості. І цей візит буде організовано саме з тією метою, щоб зафіксувати домовленість не лише рукостисканням, а й підписанням документів. Я маю на увазі домовленість зокрема й у сфері енергетики». Чи не йдеться тут, судячи зі слів посла, про те, що Україна по-лукашенківськи, крок за кроком слідуючи його порадам і прикладу, все-таки буде змушена віддати свою трубу?

Зурабов ніби стимулює главу Міненерговугілля України Юрія Бойка й керівника російського «Газпрому» Олексія Міллера. За повідомленням управління інформації «Газпрому», вони в цей час саме говорили... ні, не про перегляд несправедливих газових контрактів і не про нову ціну на російський газ, а «про довгострокове партнерство в газовій сфері», готуючи грунт для підписання якихось серйозних угод. Щоправда, при цьому розглядалася ще й така «дрібничка», як «забезпечення безперебійного транзиту російського газу через територію України споживачам Європи цієї зими з урахуванням резервів газу в ПСГ України». Як говориться в нашому прислів’ї, «прийшла коза до воза», бо без української ГТС не так вже й просто обійтися.

Про це нібито говорить і ще один знавець таємниць російського газового двору й постійний радник України — генеральний директор Фонду національної енергетичної безпеки (РФ) Костянтин Симонов. Він докоряє Києву за жорстку переговорну позицію: «Замість того щоб прискорити переговори щодо труби й віддати якусь її частину — тут інших варіантів немає — Україна загнана в кут, і ніхто її випускати просто так не буде». Роз’яснимо: як пропуск з газового кута, отже й відмову від будівництва Південного потоку Симонов вимагає віддати Росії газову трубу, тобто українську ГТС. Нам залишилося лише повірити цим домовленостям і порадам, і тоді в нас не буде ні труби для достачання газу українським споживачам, ні транзитного газу. Тому що в Північний і Південний потоки вже вкладені величезні кошти, й вони (й потоки, й гроші) для путінської Росії «наше все». Завдяки їм Україна стоїть у кутку, як покарана за свою впертість. Але, як сказав один мислитель, труднощі роблять людину сильнішою, а країну згуртованішою. Якщо наш народ збере свої сили й думки в один кулак, він вирветься з газового зашморгу.