Українські морські піхотинці запросили Вітренко та Симоненка на «суботник»

На сайті www.maidan.org.ua з посиланням на www.tk.crimea.ua з’явився відкритий лист до Вітренко і Симоненка, підписаний «військовослужбовцями батальйону морської піхоти ВМС України». Написаний з гумором, однак читати його зовсім не смішно. Коли армія відчуває себе «фігурантом» у політичних баталіях і змушена захищати сама себе за допомогою відкритих листів, то навіть ця епістолярна зброя може виявитися обоюдогострою. І для країни, і для влади, і для самої армії. Нижче ми публікуємо цей лист.

«Ми — військові — завжди сторонилися політики. Наш святий обов’язок — Батьківщину захищати, а це вище за політичні амбіції. Але події останніх тижнів у Феодосії не змогли залишити нас байдужими. Тому ми вирішили звернутися до Вас, Наталіє Михайлівно, як до «виразниці» сподіванок українського народу і його армії.

Дякуємо Вам за ту «турботу», яку Ви виявляєте про нас — захисників Вітчизни. Від нас, українських морських піхотинців, — окреме спасибі. Тепер, як і раніше, після важкого польового дня, насиченого стрільбами, марш-кидками, десантуванням, ми знов-таки змиватимемо морську сіль, полігонний пил під саморобними душами, спати у розпаленому за день кримським сонцем брезентовому наметі, харчуватися тим, що доставлять у залізних баках.

Нам, людям військовим, не звикати до тягот служби. Але, як кажуть, за державу образливо. Адже ХХI сторіччя на дворі, а якщо подивитися на ті умови, в яких ми готуємося до захисту Батьківщини, то... просто кажучи соромно.

Розуміючи, що обмежені фінансові можливості держави ще не скоро дозволять нам жити і навчатися на Старокримському полігоні за нормальних умов, ми сподівалися на допомогу, яку доставили до Феодосії американці. Але завдяки Вашій «нищівній перемозі над американським імперіалізмом» облаштування Старокримського полігона, яке повинні були провести американські будівельники-резервісти, відкладене на невизначений час. А скоріше, через Вас, назавжди!

Але ж усе це ми б могли отримати безкоштовно в порядку надання допомоги від ненависних Вам американців, які притягли за тисячі миль власну техніку і матеріали, та ще й мали намір своїми силами облаштувати наш український полігон.

Наталіє Михайлівно, ну раз уже Ви так не любите американців, так, може, Ви тепер нам допоможете впорядкувати Старокримський полігон?! Разом із лідером українських комуністів Симоненком П.М., як за радянських часів — на «суботниках» і «недільниках».

Окреме «дякую» Вам за «турботу» про піднесення боєготовності нашої армії. Вам, як ученому і політикові має бути відомо, що армія, яка не займається нормальною бойовою підготовкою, не бере участі в навчаннях — не боєздатна!

Сьогодні інтенсивність бойової підготовки морської піхоти досягла досить високого рівня. Це ми відчуваємо на собі. Але перевірити свої знання й уміння ми можемо лише під час навчань. А, враховуючи сучасні загрози, багатонаціональні навчання є кращою формою такої перевірки. У порівнянні з підрозділами армій інших країн вони, як лакмусовий папірець, показують рівень нашої підготовки.

З тих, хто служить у морській піхоті більшість — контрактники, тобто професійні військові, для яких бойова підготовка, стрільби, марші, навчання, в тому числі й багатонаціональні, — робота. Так чому Ви нас позбавляєте роботи?! Чому позбавляєте нас можливості обмінятися досвідом із солдатами з інших країн і тим самим підвищити рівень своєї бойової майстерності?!

Сьогодні нам залишається сподіватися на мудрість народних депутатів, якими має бути прийнята ухвала про проведення багатонаціональних навчань на території України. Сподіваємося, що вони нас почують.

«Військові залишились беззахисними в інформаційній війні»

Микола НЕДОГИБЧЕНКО, начальник прес-центру командування ВМС ЗС України, капітан першого рангу:

— Я вважаю, що лист батальйону морської піхоти — це громадянська позиція тих військових, які в ньому служать, і вони мають на неї таке ж саме право, як ті громадяни, які протестували проти навчань. Тепер читачі мають нагоду зіставити позиції та побачити, хто більш щирий в своїй почуттях до Батьківщини та у своєму ставленні до громадянського обов’язку. Звісно, що певною мірою наші військовослужбовці, залишившись беззахисними в інформаційній війні, намагаються самі захистити своє почуття та розуміння патріотизму, свій військовий обов’язок. І це викликає повагу до них в усіх колег. Адже ми всі, військовослужбовці України, прагнемо до того, щоб рівень нашої підготовки відповідав сучасним міжнародним вимогам, щоб ми могли виконати будь-яке завдання нашого народу. Звісно, що зі зривом українсько-американських навчань ми всі разом — як військові, так і цивільні громадяни України — багато втратили і нам лишається тільки сподіватися, що навчання будуть перенесені на пізніший час та пройдуть значно організованіше. Разом з тим слід відзначити, що Міністерство оборони та командування Збройних сил роблять все можливе для матеріально-технічного та ідеологічного забезпечення нашої служби, виходячи з конкретних можливостей нашої держави. Загалом ми вдячні нашим колегам, які не тільки зі зброєю в руках, але й зі словом переконання та логіки намагаються відстояти позиції держави та країни.

«За зрив навчань будуть відповідати «гривнею» з власної кишені»

Леонід ПІЛУНСЬКИЙ, депутат ВР Криму, лідер громадської організації «Крим за НАТО!»:

— На мій погляд, протестними акціями в Феодосії їх організатори нанесли обороноздатності України великої шкоди, до того ж не тільки фактичної та моральної, але й матеріальної. В демократичній країні всяка справа має бути доведена до кінця, і я думаю, що одна з громадських організацій, або й уряд країни мають подати в суд позов до тих партій та організацій, до фізичних осіб, які організовували та проводили акції в Феодосії, які нанесли шкоду країні і втрати народові. Обсяг цієї шкоди дуже великий, і відшкодувати його за рішенням суду мали б партія Вітренко, Компартія та інші організатори блокування порту, полігону і санаторіїв. Причому американська сторона не зi своєї вини понесла позапланові витрати на перевезення вантажу та фрахт корабля, на безплідне сидіння їхнiх резервістів в санаторії замість участі у навчанні, отже ці витрати також мають відшкодувати організатори блокування порту і санаторіїв. Демократія — це лад, де кожна людина і кожна організація конкретно відповідає, в тому числі і матеріально, за всі свої дії. Ми зараз визначаємось з правниками, хто з громадських організацій чи державних установ, може це буде і наша громадська організація «Крим за НАТО!», подасть такий позов до суду. Я вважаю, що до відшкодування цих збитків мають долучитися також міськради, міські голови, депутаті міськрад та бюджети тих міст, які з перевищенням своїх повноважень приймали незаконні рішення про оголошення своїх територій «без НАТО». Саме на ці відшкодовані кошти і мають бути проведені наступні навчання «Сі Бриз-2006» замість зірваних, а ні в якому разі не з бюджету України. Я думаю, що в разі, коли таке рішення суду буде прийняте та виконане, наступні україно-американські навчання пройдуть в Криму без протестів, і жителі Феодосії будуть зустрічати американців квітами та наперебій будуть пропонувати їм свої курортні послуги.