Українські правозахисники просять звільнити з ув’язнення китайського Нобелівського лауреата

Кілька українських громадських організацій провели акцію міжнародної солідарності на підтримку китайського правозахисника Лю Сяобо – єдиного Нобелівського лауреата, що перебуває в ув’язненні. Кілька молодих людей під звуки поезії Сяобо склали пазл із великим портретом правозахисника прямо навпроти Посольства Китаю в Києві. Щоправда, жоден із працівників дипломатичної установи до учасників акції так і не вийшов – тому довелося передавати підготоване звернення через охорону. У цьому документі правозахисники звертаються до Надзвичайного та Повноважного посла Пана Чжан Сіюня, висловлюючи прохання «сприяти звільненню Лю Сяобо та його дружини Лю Ся, яку поміщено під домашній арешт», а також передати це звернення представникам державної влади Китайської Народної Республіки.

Нагадаємо, що у грудні 2009 р. китайський правозахисник і поет Лю Сяобо був засуджений до 11 років ув'язнення за «підрив державного устрою». Цей вирок був засуджений з боку Євросоюзу, США та Верховного комісара ООН з прав людини. У 2010 році Лю отримав Нобелівську премію миру. Представник МЗС Китаю заявив, що присудження йому премії було б «цілком помилковим». Своєрідною також була реакція офіційного Києва. Лю Сяобо став єдиним в сучасній історії лауреатом Нобелевської премії, якому не тільки не дозволили бути присутнім на церемонії вручення, але й не дозволили отримати її через рідних і близьких.

Подібні акції солідарності протягом першого тижня березня відбуваються по всьому світу та є частиною міжнародної кампанії, ініційованої Front Line Defenders та Міжнародним ПЕН-клубом, повідомили українські активісти. В Києві це вже друга акція, що покликана привернути увагу до ув’язненого Лю Сяобо. Перша відбулася 2010 року в рамках Міжнародного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA.

Цьогорічна подія стала однією із серії акцій, ініційованих Центром Громадянських Свобод, на підтримку тих, хто став жертвою порушення прав людини в інших країнах світу. Чому українські правозахисники, яким, здається, не бракує роботи вдома, взялися захищати китайського поета?

-   Недемократичні режими часто копіюють один в одного методи тиску та контролю над власними громадянами. І в цьому проявляють певну солідарність. Якщо у Росії розглядається закон про наклеп, то можна прогнозувати, що за певний час подібний законопроект з’явиться і в Україні, - пояснює голова правління Центру Громадянських Свобод Олександра МАТВІЙЧУК. - Нещодавно до нас приїздив голова Казахстанського бюро з прав людини, правозахисник Євген Жовтіс. Ми йому розказуємо про ідеї  влади щодо регулювання мирних зібрань, а він каже: то це  ж наш казахстанський досвід…  Якщо режими об’єднуються, то відповідна тактика має бути й серед громадських організацій.

Ще одна важлива річ: нам в Україні значно простіше, навіть безпечніше, вийти на акцію для підтримки Лю Сяобо, аніж правозахисникам у Китаї.

- Цікаво, що через два роки після того як Лю Сяобо отримав Нобелівську премію миру, у 2012 році «літературного Нобеля» дали Мо Яню - китайському письменнику, заступнику голови Спілки письменників Китаю, як можна припустити, цілком лояльної до Компартії. Принаймні, жодних протестів від влади чутно не було. Зате був протест інтелігенції.  Вбачаєте в тому якусь гру? Ніхто ж насправді відносини з Китаєм псувати не хоче…

-  На жаль, у сучасному світі не існує дієвих механізмів захисту прав людини. У випадку із ув’язненням Лю Сяобо були гучні заперечення Євросоюзу, США, Верховного комісара ООН по правам людини – і жодної реакції. Інший приклад – ув’язнення білоруського правозахисника Алєся Бєляцького. Здається, жодне засідання ПАСЕ, Ради Міністрів ОБСЄ та інших структур не проходить без чергових вимог до білоруського режиму припинити грубе порушення прав людини і необхідності негайно звільнити Алєся. І – знову безрезультатно. Права людини – це цінності, а голови держав керуються інтересами. Така собі “real politic”.

Щодо Китаю та його економічних успіхів, то мені здається доволі небезпечним поширений стереотип про Китай як економічно сильну та успішну державу. І наша акція спрямована була зокрема на те, аби показати, що хоча Китай і справді економічно потужна держава, не варто закривати очі на те, на чому ж будується її потужність. Майже ніхто в Україні не знає про існування 310 трудових таборів, куди люди потрапляють без суду та слідства лише за анекдоти на термін до 4 років для “трудового перевиховання”, а насправді, для щоденної виснажливої рабської праці. Якби люди знали про цю сторону китайської реальності, вони справді могли б скласти свою виважену думку. Навіть якщо ти живеш у потужній економічно, але невільній державі, це означає, що ресурси розподіляються несправедливо. І до цього ти ще й позбавлений права вільно заявити, що тобі це не подобається. Так як це було, наприклад, у СРСР. Якщо говорити з людьми про ці речі, проводити такі паралелі, вони швидше перестають жалкувати за «ковбасою по три копійки».

- Чи вважаєте ви за потрібне звертатися до, скажімо, українського МЗС, аби міністерство, своєю чергою, зверталося до китайського уряду відносно ув’язнення Сяобо?

- Потрібно, навіть якщо ми знаємо, що МЗС не задовольнить наше прохання. Можливо, дипломатам і не випадає говорити всієї правди, але нам, громадськості, належить її говорити. Зрештою, МЗС має знати, що українці – не толеруватимуть розшаркування перед диктаторами.

Свого часу ми зверталися до МЗС відносно ганебної заяви Посла України в Білорусі пана Віктора Тихонова, який заявив, що, мовляв, в Україні має бути так як у Білорусі – люди тихо-мирно поводяться, впевнені у завтрашньому дні завдяки їх президенту, ніхто не проводить ніяких акцій. Ці слова широко розійшлися українськими ЗМІ, і ми написали листа на адресу МЗС про те, що такі висловлювання не відповідають ні дипломатичному рангу Надзвичайного та Повноважного Посла України, ні цінностям демократичного суспільства, які він мав утверджувати, та просили відкликати його. Але – не отримали жодної відповіді.

- Повертаючись до теми Китаю. Минулого року керівництво Компартії змінилося, і деякі експерти заговорили про те, що лібералізації та демократизації Китаю уникнути не вдасться. Передусім – через швидке зростання середнього класу, в якого, як відомо, є певні запити, які в невільному суспільстві задовольнити неможливо. Була також нещодавно в Китаї й акція протесту журналістів. Буквально днями інтелігенція підписала листа із закликом ратифікувати Міжнародний пакт громадянських і політичних свобод. Який, на вашу думку, шанс, що китайська влада таки відреагує та принаймні звільнить Нобелівського лауреата?

- Складно робити прогноз. Я не є фахівцем із суспільно-політичної ситуації в Китаї. Але історія засвідчує: авторитарні й тоталітарні режими – тимчасові. Тому ми завжди повторюємо й українським керівникам: якщо зараз ви приймаєте закони, які спрямовані на обмеження прав тих, хто сьогодні вам не вигідний, будьте готові до того, що вже завтра ці закони можуть бути використані проти вас, - каже Олександра Матвійчук.

Більше про міжнародну кампанію на підтримку Лю Сяобо знайдете тут.