«Українці» нарешті прийшли до українців
Узагальнююча праця такого масштабу, як двотомна монографія «Українці» є абсолютно необхідним національним (і водночас державним) атрибутом нашої Вітчизни. Так охарактеризував цю унікальну книгу, яка не має аналогів в історії українського книговидання, науковий керівник творчого колективу, доктор історичних наук Анатолій Пономарьов на громадському обговоренні двотомника 27 лютого у Спілці письменників України.
Відкриваючи обговорення, відомий письменник, критик та громадський діяч Сергій Плачинда підкреслив, що вихід у світ книги (а її офіційна презентація відбулася ще кілька місяців тому в Мінінформполітики України) дає нам, нарешті, вагомі підстави для оптимізму. Справді, багато хто з письменників, освітян, діячів культури якось звикли весь час нарікати: нас не видають, 3% видатків на культуру — це ганебно мало. Але ось з’явився великий титанічний труд учених, що охоплює практично всі аспекти культури та повсякденного життя українців усіх регіонів від Карпат до Слобожанщини — тут і одяг, і гончарство, і ткацтво, і родинно-побутові стосунки, і усна народна творчість... Коротко кажучи, вихід у світ такої унікальної книги — це подвиг. Кожен iз 12 розділів — результат колосальної копіткої праці,
І Анатолій Пономарьов, і науковий редактор видання Олесь Поживайло, і доктор технічних наук Віктор Кузьменко, інші учасники обговорення відзначали, що двотомник має свою складну передісторію. Автором задуму можна без перебільшення вважати ще Тараса Шевченка, який 1857 року писав у своєму «Щоденнику»: «Народ України надзвичайно талановитий, земля чудова, але все це досі не подано перед освіченим світом». І справді драматичний епізод: у 1960 році за вказівкою iз ЦК КП України був заборонений друк тиражу вже підготовленого 1-го тому «Українців». Ініціатором підготовки «Українців» — 1960 був незабутній Максим Рильський і його соратники: Кость Гуслистий, Григорій Парницький, Всеволод Наумко.
І ось тепер, через 40 років — довгоочікувана перемога (чому сприяла й підтримка держави). Це тим більше важливо, що національне самопізнання — кращий шлях до свободи.
