Україці у Другій світовій: пошук істини чи «полювання на відьом»?
7 січня цього року на одному з британських телеканалів (ITV) було показано фільм «СС у Великій Британії», в якому розповідалося про дивізію СС «Галичина». З чим пов’язана поява цієї стрічки саме сьогодні? Це питання було поставлене й на прес-конференції, що пройшла в Києві (організатор — Київське крайове братство ОУН—УПА).
Судити про цю кінострічку, не бачивши її, дуже важко. Точка зору авторів фільму, озвучена на прес-конференції їх опонентами, така: уряд Великої Британії, що надав в 1947 році притулок 8 тисячам вояків дивізії СС «Галичина», не мав права цього робити, через те що вони були військовими злочинцями. Зараз на Британських островах проживають майже 1,5 тисячі колишніх вояків дивізії, які були звинувачені у звірствах проти людства на території Львівщини в 1941 р., у розстрілах польських селян, участі у придушенні Варшавського повстання в 1944 році...
На думку колишнього дивізійника, голови Київського крайового братства ОУН—УПА Ореста Васкула, голови Української інформаційної служби у Великій Британії Миколи Матвіївського і голови Молодіжного конгресу українських націоналістів Віктора Рога, фільм мав на меті приліпити ярлик «каральних ескадронів смерті» до суто військових загонів.
Щоб роз’яснити ситуацію, кореспондент «Дня» звернувся до голови робочої групи для підготовки історичного висновку про діяльність ОУН—УПА професора Станіслава Кульчицького: «Дивізія СС «Галичина» була організована у 1943 році, після розгрому німців під Сталінградом. До цього часу окупанти вважали за непотрібне створювати військові частини з місцевого населення. Але ця дивізія СС (14-та за номером) є яскравим прикладом саме колабораціоністської частини. Про яку присягу народу України можна вести мову!? (На прес-конференції пан Орест Васкул саме так відповів журналістам, і після цього в повітрі була кількасекундна пауза — мабуть, ніхто, як і відповідач, не повірили в ці слова. — С.М. ). Як можна прив’язувати дивізійників — галичан, класичних найманців, до української справи, знаючи ставлення німецьких окупантів до України? Звичайно ж, в ті часи ніхто не знав про існування плану «Ост», але за ним дві третини українського населення Галичини мало бути винищеним або германізованим.
Так, ОУН (бандерівці) боролися з 1942 року з німцями, потім з частинами Радянської армії і НКВС (паралельно і з польською Армією Крайовою) на території Західної України. Дивізія СС «Галичина» формувалася як поліційний підрозділ, але через оперативну обстановку була кинута на фронт, де була вщент розгромлена під Бродами в 1944 році. Потім дивізійники брали участь у бойових діях як поліційна частина в Словаччині й Італії. На Апеннінах галичани здалися союзникам. У своїй більшості вони не встигли скоїти військових злочинів (багато з яких недоведені); до того ж, британський уряд перед тим, як дати притулок воякам дивізії, а потім й протягом багатьох десятиліть поспіль, перевіряв документи емігрантів. Чому вони не були репатрійовані в СРСР? За домовленостями, досягнутими на Ялтинській конференції глав трьох держав, союзники повинні були видати Радянському Союзу всіх її громадян, що опинилися в сфері контролю військ антигітлерівської коаліції. Але бійці дивізії СС «Галичина» були польськими громадянами, оскільки вони в переважній більшості своїй — вихідці з Західної України».
