Уже 40 тисяч
Закон про права та статус переселенців Президент ветував, а альтернативного варіанту від громадськості парламент досі не прийняв
Довгоочікуваний закон про статус та права переселенців, який Верховна Рада прийняла 19 червня, отримав президентське вето. Петро Порошенко знайшов у ньому суттєві порушення і назвав радше декларативним, аніж таким, що може допомогти втікачам зі сходу країни та Криму. Уповноважений глави держави із урегулювання ситуації на сході Ірина Геращенко прокоментувала, що за тим законом статусу переселенців могли б вимагати і бойовики, які, за її словами, виїжджають із території бойових дій, удаючи із себе мирних жителів. І жодних соціальних та економічних гарантій для потерпілих закон не передбачав.
Громадські організації, що працюють із переселенцями, були проти такого варіанту закону ще із самого початку, тому президентське вето вітають. Бо ключовим органом допомоги переселенцями визначалася міграційна служба, яка не має повноважень для гуманітарної підтримки чи надання соціальних пільг. На думку експертів, таким органом мало б стати Мінсоцполітики, яке має необхідних фахівців.
«Цей закон було прийнято без обговорення у жодному комітеті, за нього проголосували у першому та другому читанні одразу, при тому, що він був внесений у ВР того ж дня. Нас це здивувало, адже ми працювали над іншим законом, який відрізнявся на одну цифру — мав номер 4998, а прийняли номер 4998-1. Законопроект був авторства Валерія Пацкана, Сергія Соболєва та Володимира Ар’єва, ми працювали над ним із офісом Уповноваженого з прав людини, але Соболєв та Пацкан в останній день відкликали свої підписи і подали свій законопроект, який і був прийнято», — розповідає експерт «Восток-SOS» Олександра Дворецька.
Не йшлося у законі і про додаткові витрати на його реалізацію. Олександра Дворецька переконана, що Верховна Рада готова була голосувати за будь-який проект закону, бо на той час того вимагала громадськість, але чомусь підтримали недосконалий варіант. Експерт розмірковує, що тут спрацювали або політичні амбіції, або бажання економити бюджетні кошти.
«Таке враження, що держава хоче контролювати, чим займається міграційна служба: виїздом, в’їздом, реєстрацією, а не соціальними послугами. Державна політика дуже непослідовна. Спочатку було прийнято рішення про створення регіональних штабів при Мінсоцполітики, у законі вони прописують міграційну службу, а міжвідомчий штаб існує при Державній службі з надзвичайних ситуацій. У нас немає співпраці між різними службами, то й результати суттєві відсутні. У нашому варіанті закону основним органом визначається саме Мінсоцполітики, і не люди повинні доводити, що вони переселенці, а держава має право позбавити їх такого статусу, якщо людина обманула. І держава більш лояльно ставиться до людей, що самостійно обирають місце проживання. Бо у проголосованому законі міграційна служба сама пропонує ті регіони, де є вільні місця, якщо ти відмовляєшся, то позбавляєшся права на тимчасове житло. Я бачу тут можливість для корупції, що можна притримати кращі варіанти для когось за винагороду», — говорить Дворецька.
Депутати мають опрацювати зауваження, подані Президентом, і вдосконалити прийнятий закон. Громадські ж організації готові у цьому допомогти і попрацювати з депутатами у профільному комітеті. Але вважають, що ліпше написати усе наново.
