В жодному разі не страйкувати?
Кажуть, що криза вдарила по нас найбільше. Кажуть, що в країнах Європейського Союзу підготувалися до кризи значно краще й там, мовляв, вона не сприймається так гостро, як у нас. Ці тези підтверджуються таким об’єктивним показником, як падіння гривні — вона звалилася найстрімкіше в Європі. Логічно припустити, що українці, гноблені власними політиками та жорстокою кризою, мають найшвидше від інших виявляти невдоволення й виходити на всілякі масові акції. Тим часом лише 15,7 відсотка українців готові вийти на акції протесту через різке погіршення матеріального становища. Такого висновку дійшли експерти Інституту Горшеніна, який підбивав підсумки річної програми соціологічних досліджень 2008 року «Проект країни».
Ні, звісно, ми не зовсім таки мирні. Згадайте: вихлюпнулася на наші голови ініціатива під назвою «Дістали» — кілька десятків чи, може, сотень водіїв автомобілів погуділи трохи на знак протесту, організатор акції трохи посварився на «5-му каналі» — на тому справа, схоже, й закінчилася. Також трохи пострайкували водії далекобійники, бо в них не було грошей для виплати процентів за кредитами. А ще десь там купка обдурених вкладників якогось банку попротестувала. Ще десь якийсь громадянин прикував себе наручниками у відділенні банку. Десь там іще профспілки ворушилися. Та й по всьому.
А ось інформація із заможної, ситої Франції. 19 березня у Франції розпочався загальнонаціональна страйк, учасники якого закликають уряд вжити додаткових заходів для захисту робочих місць та рівня зарплат. За попередніми підрахунками профспілок, страйки відбувалися у двохстах містах країни, в акції мали взяти участь від одного до двох із половиною мільйона осіб. Зовсім нещодавно там був інший страйк, в якому взяло участь два з половиною мільйона народу. Ви уявляєте таку величезну масу людей на вулицях? Нам про це можна тільки мріяти. Крім того, преса періодично розповідає про заворушення в Греції, Латвії та й інших ситих країнах Європи.
Автор цих рядків є головою комітету Київської незалежної медіа профспілки. І я на власному досвіді спостерігав, як члени профспілки готові йти на все, що завгодно, крім страйку. На одному з каналів власники відверто «кинули» співробітників по зарплаті. Їм пропонувалося вийти на страйк, і це б однозначно змусило шахраюватий менеджмент рахуватися з колективом. Однак наші колеги пішли іншим шляхом — вони судяться за свої права. Це теж варіант — тільки триватимуть ці судові «розбірки» роки з два, якщо не більше. І нема гарантій, що наші «найнепідкупніші» суди ухвалять справедливі рішення.
«Незважаючи на критичне ставлення населення до влади, — відзначається у висновках експертів Інституту імені Горшеніна, — близько чверті опитаних сподіваються, що в умовах кризи держава зможе надати певну підтримку населенню та суб’єктам господарської діяльності». Блажен хто вірує. За таких підходів влада і всі, хто при годівниці, будуть перекладати наслідки кризи на плечі тих, хто наївно сподіваються на її підтримку.
