Вадим РАБИНОВИЧ: «Я знаю, де в Горбуліна тапочки стоять у вітальні»
— Вадиме Зіновійовичу, з вашого інтерв'ю «Столичным новостям» складається враження, що Володимир Горбулін — просто всесильна особистість. Чи вважаєте ви, що заборона вам в'їзду в Україну — справа рук одного Горбуліна і Президент не знав про його дії?
— Я попросив мого юриста в Києві подати в суд для припинення рішення колегії СБУ. Мене цікавить юридичний бік питання, а здогадуватися, хто що знає або не знає, я, чесно кажучи, не можу.
— Ви були досить близькою людиною до Президента, неодноразово висловлювалися на його підтримку, ми цитували ваше інтерв'ю «Столичным новостям», в якому ви кажете: «...тільки Кучма». Чому ж він не втрутився і не став на ваш захист? Чи розраховуєте ви на те, що він іще це зробить?
— Ситуація іще простіша. Я багато разів читав усякі вигадки про себе. Я, наприклад, ніколи не був радником Президента. Що ж до моєї, як ви кажете, «достатньої близькості», то я таких близьких знаю, знаєте скільки...
— Проте ви ж чудово розумієте, що в нашій країні, на жаль, для того, щоб мати досить великий бізнес, треба мати тісні відносини із владою, і ви, очевидно, не виняток.
— Я за вдачею настільки не опозиціонер, що мені гидка будь-яка опозиційність, тому що вона заважає моєму бізнесу. Як ви кажете, на жаль, іноді виникає ситуація, коли ти залежиш від чиновника. Наприклад, в умовній ситуації з Горбуліним я або повинен віддати йому весь бізнес і одержати свої 10%, або підійматися з колін і протестувати, і я готовий до цього. Моя головна помилка, я вам абсолютно серйозно кажу, полягає в тому, що я не визначив свого статусу. Мені треба було займатися благодійницькою діяльністю і не підходити до влади дуже близько. Бачите, як тепер все обертається, — ніхто не пам'ятає, що я народився в Україні (я кажу зараз про тези чиновників, а не про людей), я — іноземний громадянин. Я вам скажу: я менший іноземець, ніж багато хто із цих чиновників. Проте статус є статус. Тому для мене головний висновок — треба визначитися: або ти займаєшся бізнесом, або ти займаєшся політикою.
— Повернімося все-таки до п. Горбуліна. Як ви вважаєте, чи діяв він сам, чи із благословення Президента?
— Я читав його заяву про те, що в нього не може бути ніяких спеціальних стосунків із громадянином іноземної держави. На жаль, це знову неправда, як було неправдою і все попереднє, сказане ним на мою адресу. «Спеціальні стосунки» були: я багато разів був у нього вдома, я можу розказати, де знаходяться домашні тапочки в його вітальні... Пізніше стосунки взагалі дійшли до абсурду: пан Горбулін як президент федерації баскетболу на останній матч чемпіонату України не прийшов, тому що там грала моя команда. І ваша газета та інші писали про те, що конфлікт між мною і Горбуліним простежувався протягом декількох років, а він каже, що в нас немає спеціальних стосунків.
— Як же так вийшло, що такi близькі стосунки стали такими «далекими» і спричинили такі наслідки?
— У тому ж і річ, що в мене ніколи не було близьких стосунків із п. Горбуліним. Наші стосунки я б охарактеризував так: спочатку одностороннє бажання товаришувати, а потім — одностороннє бажання «з'їсти». Я — без цих крайнощів, я не хочу ні товаришувати з п. Горбуліним, ні сваритися з ним, хоч би просто тому, що я займаюся не такими, як він, питаннями. Проте в нього — якась ідея- фікс стосовно мене, я не розумію, що відбувається.
— З вашого інтерв'ю виходить, що ви дізналися про рішення СБУ і покинули Україну того ж дня. Це випадковий збіг, чи вам було щось відомо заздалегідь?
— Слово честі, хочете вірте, хочете ні, я нічого абсолютно не знав, ніхто мені жодного слова не сказав. Я дізнався про це вже в Ізраїлі.
— Ви були партнером Андрія Деркача — сина глави СБУ. Чи не передавав він вам якоїсь інформації? До речі, ви дуже тепло відгукуєтеся про своїх партнерів по бізнесу, в зв'язку із цим мені б хотілося спитати вас, як би ви охарактеризували стосунки з Андрієм Деркачем?
— Я не є партнером Андрія Деркача в жодному бізнесі, це легко перевірити. Київ — величезне європейське місто, але в ньому зберігається якась містечковість роботи: якщо хтось із кимось не б'ється, значить, вони вже партнери. Андрій Деркач — не мій партнер, у мене з ним просто нормальні людські стосунки.
— А як же телекомпанія «Ера»?
— Я продавав компанії «Ера» через рекламне агентство рекламу. Я навіть не знаю, де вона розташована.
— До речі, про телекомпанії. В інтерв'ю ви говорите про бажання Горбуліна контролювати близький до вас канал «1+1». Чим він не влаштовував Горбуліна? Адже Горбулін — державна людина, він представляє інтереси Президента. Отже, він може оцінювати діяльність того чи іншого ЗМІ з точки зору лояльності до керівництва держави, а цей канал був досить лояльний.
— Володимир Горбулін представляв і представляє тільки самого себе — і коли працював в ЦК КПРС, і тепер. Напевно, він державна людина. Я не можу це оцінювати, я не був на державній службі. Іноді державні чиновники починають ототожнювати себе з державою. Я не говорю зараз про те, хороший Рабинович чи поганий. Але погодьтеся, що якесь параноїдальне прагнення когось конкретно з особистих причин знищити не повинно мати місце в голові у державного чиновника.
Я тисячний раз повторюю — я реальні речі роблю. Нехай зайдуть до мене в кабінет і сфотографують те, що висить у мене на стінах: я ці подяки не сам собі надсилав, і це тисячна частка, це тільки те, що мені дороге. Незручно, звичайно, таке казати, але я скажу — я дуже багато грошей витрачав на добродійність. Виходить, щоб вціліти треба мовчки ховати гроші куди-небудь у схованку або в закордонний банк, щоб ніхто не знав, і ти будеш чудовою людиною, обожнюваною всіма, я таких сотні бачив щодня. Ми всі звикли не вірити в те, що хтось хоче зробити щось добре, ми всі дуже підозрілі. Давайте спробуємо повірити.
Ви, політичні та економічні журналісти, чудово знаєте, кому належить той чи інший завод, газ, нафта або інший бізнес, ви чудово знаєте, що Рабиновича немає ні в цій, ні в цій, ні в цій розкладці. Я заробляю гроші своєю головою, Україні приношу тільки користь — вкладаю дев'ять десятих того, що заробляю.
— До речі, а на чому грунтується ваш бізнес? Я на власні очі бачив тільки ваш «Пріоритет». Щоб вкладати в телекомпанії та газети, потрібні все-таки досить великі гроші.
— У мене дійсно немає таких бізнесів, як нафта, газ, заводи якісь... Я багато заробив на бізнесі з металом. Ми робили перші толінгові операції тоді, коли ніхто не знав, що таке толінг. Це був 1992-1993 рік, часи були інші, й заробляли ми великі гроші. Ми дуже багато працювали з вугіллям, рудою і т.ін. Успішно працювали й продовжуємо працювати в страховому бізнесі. До речі, рекламна компанія «Пріоритет» була менш прибуткова, ніж багато інших наших проектів. Ми дуже багато заробляли на постачанні ізраїльських товарів в Україну. Було 3-4 дуже успішних операції, коли ми робили якісь проекти, а потім продавали їх. Наприклад, ми організували перші пейджери на Україні, потім продали цей проект ізраїльтянам.
— У мене все одно залишається відчуття, що ви щось недоговорюєте. Звідки все-таки взявся Горбулін з такими різкими діями стосовно вас? Адже, за вашими словами, виходить, що він діяв зі своєї ініціативи. У такому разі, він мав розуміти, що ви так просто не підете, будуть якісь заяви у відповідь, викриття, й він може сам опинитися в невигідному світлі.
— У мене є абсолютно парадоксальна думка щодо цього. Я гадаю, що Горбулін вважав так — головне — вигнати, дороги назад немає, а хто потім розмовлятиме? Його партнери з єврейської організації, яку він створив, переконали його в тому, що всі мовчатимуть. Його проблема полягає в тому, що люди виявилися трошки не такими, — це вічна помилка чиновника. У мене є сотні листів на мою підтримку від людей, яких ніколи не бачив. Цей великий чиновник, про якого я говорю, як і 20, і 30 років тому, вважає, що керує всім і вся, але все-таки часи змінилися, люди стали трохи іншими.
— Ходять наполегливі чутки, що вас «пробачать», і ви повернетеся...
— Я не хочу ніяких закулісних домовленостей. Я хочу довести ситуацію до логічного кінця. Я подав у суд. Якщо суд відновить мої права, я негайно приїду до Києва. А якщо до мене є якісь претензії — я готовий відповісти. Є встановлений порядок — порушення кримінальної справи тощо, я готовий відповісти згідно із законом.
