Вах, які танці!

Синхронно і з запалом розпочав програму уславлений колектив, який вже 63 роки є флагманом грузинської національної танцювальної школи. З першої миті появи артистів на сцені глядачам здається, що перед їхнім поглядом немов оживають фрески і старовинні картини, а фольклор і етнос танців з різних регіонів Грузії склав примхливу мозаїку. Композиції змінювалися миттєво: ось нас, глядачів, запросили на весілля, де тамада «проголошує» тости (хвацько витанцьовуючи, а на голові у нього стоїть пляшка вина) — наречена, як лань, граціозна, і серйозний дуже наречений; але тут у коло вступають гості, темпераментно виконуючи танець з хустками. Кожний новий номер передає цілу гамму почуттів: пристрасть, темперамент, ліричність, а часом і войовничість...

Чоловічі танці настільки віртуозні й складні, що просто подих захоплює у публіки, наприклад, коли артисти виконують свої «коронні» обертання, стрибки, фехтують. А чого варті номери, коли танцюристи, пролітаючи над сценою декілька метрів, раптом каменем приземляються на великі пальці ніг або коліна. Щоб домогтися такої філігранної техніки їм доводиться не тільки щодня репетирувати, але і наполегливо тренуватися. Деякі трюки, хоча і дуже видовищні, але доволі небезпечні: можна не тільки самому артисту травмуватися, але і колег поранити. Треба зазначити, що поняття кордебалет і солісти в цьому колективі фактично нівелюються (настільки майстерно виступають всі танцюристи). До речі, артисти виступають у м’яких чоботях, але щоб виконати піруети на пальцях вони щільно бинтують ступні, фіксуючи їх скотчем, і виходять імпровізовані пуанти, що дозволяє танцювати суперскладні варіації на великих пальцях ніг. Але це, так би мовити, технічні деталі, що залишаються за лаштунками.

Характер танців передається живою музикою (вісім музикантів-віртуозів), які не просто супроводжують танцюристів, а відбувається діалог, в якому тонко передається душа і серце кожної композиції, що виконується.

Нині головним хореографом колективу є Іліко Сухишвілі (внук легендарних фундаторів Національного балету Грузії). Він вважає, що зберігати традиції лише одне із завдань ансамблю. Його танцюристи презентували в першому відділенні. Особливо сподобалися глядачам любовна дуель «картулі», де танцюрист, дрібненько перебираючи ногами, запрошував красуню; або бойовий танець «хевсурулі», де воїни-танцюристи, імітуючи бій, у швидкому темпі кружляли по сцені, завзято билися на шаблях; або осетинський «симде», під час якого джигіти в черкесках, залицялися до дівчат.

У другій частині концерту артисти презентували нові композиції, поставлені протягом останніх п’яти років. Дуже сподобалася глядачам дуель, коли дві жінки, переодягнувшись у черкески, виконували найскладніші варіації нарівні з чоловіками-партнерами. «Наш колектив постійно перебуває в пошуку, — сказав Іліко Сухишвілі. — Ми підготували програму, яку б публіка дивилася на одному диханні, тому максимально скоротили перехід від одного танцю до іншого, скоротили паузи, досягнувши динаміки. Номери вибудовувалися так, щоб було відчуття імпровізації». Ансамбль Сухишвілі в Києві люблять і знають. Публіка різних поколінь аплодувала грузинським артистам, а дві години їх виступу пролетіли, немов мить.