Валерій Гергієв і його віртуози
Уперше, після 20-річної перерви, у Києві виступив Симфонічний оркестр і хор Маріїнського театру під керівництвом легендарного музиканта.
Недільний концерт, що пройшов у палаці «Україна», надовго запам’ятається киянам та гостям нашої столиці. Це було справжнє свято для цінителів музики та високого мистецтва, яке презентувала компанія «Едвайс». Розкішна програма. Петербуржці присвятили її відомому диригенту Костянтину Симеонову — нашому земляку, чий талант розцвів у Київській опері, а потім він працював у північній Пальмірі на сцені Маріїнського театру в 60—70-ті роки минулого століття. Критики називали маестро «російським Гербертом фон Караяном».
Гергієв і його підопічні блискуче виконали Увертюру-фантазію «Ромео і Джульєтта» Чайковського, Кантату для хору та оркестру «Олександр Невський» (соло співачки Катерини Семенчук) і «Картинки з виставки» Мусоргського. Ці твори вибрано не випадково — вони є «золотим» репертуаром К. Симеонова, чия творчість була міцно пов’язана і з Україною, і з Росією.
Зал палацу «Україна» — не краще місце для виступу симфонічного оркестру (не секрет, що акустика тут не дуже гарна), тому організаторам гастролей довелося звертатися до фірми «Zinteco», щоб добре «визвучити» сцену. Це їм вдалося. А завдяки великому екрану, встановленому на сцені, слухачі змогли бачити весь нюанс народження музики. Симфонічний оркестр і хор Маріїнського театру. Сьогодні команда Гергієва — провідний колектив у світі. Вони є законодавцями моди в музиці.
— Ми раді виступати у Києві, — сказав після концерту Валерій Гергієв. — Півроку тому Віктор Степанович Черномирдін (Посол Російської Федерації в Україні став патроном гастролей маріїнців. — Т. П. ) попросив мене знайти можливість і обов’язково виступити в Україні. Йому не довелося довго мене вмовляти. «Віконце» знайшлося всього на день. Я щойно прилетів із Нью-Йорка і з великим задоволенням виступаю в Києві. Наш концерт — початок нашої майбутньої співпраці з Україною. Сподіваюся, що недомовки, охолодження і «піна», які виникли між нашими країнами, зникнуть. Ми будемо частіше гастролювати у вас, а ваші майстри — виступати в Санкт-Петербурзі.
У цьому концерті взяла участь лише третина наших музикантів. 10 жовтня Маріїнка відкрила свій сезон «Мазепою», а частина оркестрантів залишилася в Нью- Йорку. У «Метрополітен-опера» ми також відкрили театральний сезон. Обіцяю, що обов’язково покажемо весь колектив.
По дорозі до Києва ми з музикантами згадували: коли ж останній раз приїжджали до вашої столиці? Це було у 1982 році. Я диригував «Лоенгріна» Вагнера. Оперу дуже тепло прийняли кияни. Можливо, це збіг, але цю постановку робив і Симеонов, а сьогоднішній наш виступ присвячено його імені.
Мені пощастило особисто знати великого диригента. У нашому місті Костянтин Симеонов прекрасно представляв київську музичну школу. Він був великим майстром на сцені і прекрасною людиною поза нею. Сильний і сміливий керівник Маріїнського театру, талановитий майстер... Симеонов не вписувався в радянську систему, шаблони і стандарти. Я починав свої перші кроки в мистецтві, рівняючись на нього у творчості і в житті. Маестро був блискучим оповідачем, ерудитом. Досі пам’ятаю його цікаві розповіді про Бориса Лятошинського. Саме Симеонов познайомив мене з творами цього прекрасного українського композитора. У Києві Симеонов поставив оперу «Катерина Ізмайлова» Шостаковича, яку сам автор вважав однією з кращих вистав. Маестро показував мені партитуру зі своїми правками, змінами, на які він ішов всупереч задуму Шостаковича. Цим він посилював характери героїв опери. Тією постановкою пишалася не лише Україна. Коли ми ставили «Катерину Ізмайлову» в Маріїнському театрі, я думав, як зробити так, щоб наша вистава стала пам’яттю про К. Симеонова. Тому запросив киянку, співавтора диригента, режисера Ірину Молостову (на жаль, уже покійну), щоб вона попрацювала з нашим колективом. Виставу можна назвати культурним «мостом» між нашими країнами...
На згадку про сьогоднішній вечір я хочу подарувати директору Національної опери України Петру Чуприні книгу «Тема долі. Диригент Костянтин Симеонов. Спогади. Листи. Матеріали», видану Маріїнським театром.
Я сподіваюся на швидку і плідну співпрацю між нашими театрами. Спільно ми зможемо підняти мистецтво на велику висоту. Обіцяю, що з нашого боку затримки не буде. Ми зможемо вирішити творчі та організаційні питання щодо взаємного театрального обміну. Я розумію практично кожне слово по-українськи, і нам перекладачі не знадобляться. Будемо разом робити одну велику спільну справу.
А прощаючись, Валерій Гергієв зізнався, що над Києвом пролітає по 40—50 разів на рік, але відтепер буде не тільки зупинятися, але і виступати з колективом Маріїнського театру.
— Я напрочуд захоплений. Це було диво. Настільки яскрава, різноманітна, тонка, сердечна гра. А сам Гергієв — явище унікальне, — не приховував своїх почуттів Богодар Которович, скрипаль, художній керівник ансамблю «Київські солісти». — Після концерту я вийшов окрилений. Чудово вибудувана програма: Чайковський, Мусоргський, Прокоф’єв. Прекрасний хор, оркестр. Солістка К. Семенчук мене вразила своїм голосом. Сьогодні я побував на великому святі музики.
Енергією маестро Гергієва можна лише захопитися. До нашої столиці він прилетів iз Нью-Йорка через Прагу у неділю о 12.45. Вдень провів репетицію, а увечері виступав з концертом. У понеділок рано-вранці (о 6.00) вже відлетів до Санкт-Петербурга.
Гергієв абсолютно без зоряних «мух» та капризів. Зібраний і точний. Його життя розписане на роки вперед. У такому ритмі жити важко, адже він творець, майстер, керівник величезного колективу, який є яскравим і самобутнім ансамблем. На сцені Гергієв творить чудеса, але він, виявляється, ще й неймовірно привабливий співрозмовник (інтерв’ю з маестро читайте в найближчих номерах «Дня»).
