Вдалий початок

У рамках допрем’єрного показу фільму «Поводир» у Тернополі вперше в Україні незрячі глядачі змогли відвідати повноцінний кіносеанс. Для них було підготовлено спеціальний аудіокоментар, який описує події на екрані та подається через спеціальні навушники.

Режисер фільму «Поводир» Олесь Санін організовує допрем’єрний тур у 19 містах України. В кожному з цих міст відбудеться один показ, вхід для незрячих — безкоштовний, а з 12 листопада організатори проекту хочуть домовитися з кінотеатрами про знижки для незрячих глядачів.

«В Україні, зокрема у Львові, лише одна громадська організація має досвід озвучування мультфільмів для незрячих. Ми звернулися до них по допомогу у написанні тексту, зокрема до Оксани Потимко й актриси Олександри Бонковської. Разом з ними над написанням тексту аудіокоментаря працював сценарист фільму Олександр Ірванець. Бо текст має бути дуже специфічним, адже треба враховувати усі особливості сприйняття незрячої людини — які слова вона знає, з якими інтонаціями треба прочитати, які акценти розставити. Звичайно, ми консультувалися й з незрячими», — каже Сашко Чубко, асистент продюсера кінокомпанії, яка за підтримки Державного агентства України з питань кіно відзняла фільм «Поводир».

Наступним етапом здійснення проекту був технічний бік. «Із технічної точки зору жоден кінотеатр України не знає, як можна здійснити такий проект. Ми знайшли цікавий варіант, який могли реалізувати в рамках нашого бюджету — під’єднали MP3-плеєр до системи «радіогід», яку використовують у музеях, в автобусних екскурсіях і таким чином вдалося поширювати в кінотеатрах цей радіосигнал», — пояснює Сашко. Під час показу фільму кожен незрячий глядач отримує радіоприймач з навушниками, по MP3-плеєр транслюється аудіокоментар, який вмикається синхронно з початком фільму.

Перший показ, що відбувся у Тернополі, відбувся успішно. За словами директорки Тернопільської спецшколи для сліпих і слабозорих Ганни Богатирьової, в Тернополі на показ фільму прийшли близько 50 незрячих людей. «Від фільму всі вражені і зворушені! Були незрячі різного віку — і школярі, які зараз вивчають історію, і молодь, і старші люди — ті, хто винесли цю історію на своїх плечах. Це було єднання поколінь».

«Покази фільму не здійснюються спеціально для незрячих. Це покази для всіх зокрема й для незрячих. Таким чином вони інтегруються у суспільство. Після початку реалізації нашого проекту усе більше переконуємося у його необхідності. Після публікацій у ЗМІ до нас телефонували незрячі з міста Олександрія, що в Кіровоградській області. Сказали, що беруть квитки на потяг, щоби приїхати на перегляд фільму», — каже Сашко Чубко.