«Велика приємність і велика відповідальність»

Щорічно на Святі Різдвяних Василів творча інтелігенція згадує та вшановує п’янять тих Василів, які народилися в ці Різдвяні дні — Стуса, Симоненка, Чумака, Еллана-Блакитного. Тоді ж, 14 січня, вручається і Премія імені Василя Стуса. Її, засновану у 1989 році Українською асоціацією незалежної творчої інтелігенції, присуджують не лише за видатні успіхи у своїй галузі, а й за виразну громадянську позицію та активну присутність в українському культурному просторі. Цього року лауреатами стали український письменник, краєзнавець, етнограф та історик Борис Ткаченко, голова ГО «Музей шістдесятництва», колишній політв’язень Микола Плахотнюк, українська художниця та театральний постановник Любов Міненко та голова Світової Федерації Українських Лемківських Об’єднань, українська співачка і телеведуча Софія Федина.

«Для мене ця премія є великою приємністю і великою честю, але водночас і великою відповідальністю. Відповідальність в тому, що потрібно і далі продовжувати свій шлях і не можна з нього нікуди сходити. Люди вже чекають, що ти не зупинишся у своєму розвитку, а будеш працювати якомога активніше і в своїй справі вестимеш за собою своїх послідовників, будеш об’єднувати довкола себе людей заради спільної справи, заради майбутнього. Коли хтось визначає те, що ти робиш, то ти усвідомлюєш, що твій життєвий шлях є потрібним і недаремним. Це сприяє подальшій активній роботі», — розповіла «Дню» Софія Федина.

«Василь Стус є для мене тим шляхом, який він уже проторував своєю жертвою, своїм життям і творчістю, і далі за ним ми можемо йти. Я переглядала поезію Стуса перед самим нагородженням — наскільки багато в ній сили, концентрації духу, запалу, гарту, що мені здається: навіть наше покоління цього ще не осягне, тільки для наступних це буде доступно. Як Тараса Шевченка ми називаємо Пророком, Івана Франка Каменярем, то Стуса я б назвала Борцем», — пояснює пані Софія.

Щорічно після вручення премії ЗМІ говорять про її невеликий матеріальний фонд — кожен лауреат отримує 800 гривень. За словами Софії Фединої, ця премія передусім цінна саме з моральної точки зору, а не матеріальної. «Має значення те, що наша праця, яка не цінується державою, не цінується великою частиною українців, яка багатьма зневажається, бо вона не приносить фінансового добробуту, є визнана і комусь потрібна. І значить, наше життя проходить не просто так. Насправді, кожен з нас є фанатом своєї роботи у своїй галузі, і нам здається, що щось можна змінити в нашій державі, якщо ми продовжуватимемо свій шлях. Ця премія підтверджує нашу віру. Кошти, більші чи менші, завжди потрібні, але вони не вимірюють всієї цінності цієї відзнаки».