Відмовляємося брати участь у дискредитації церкви

19 січня 1992 р. харківська громада Української автокефальної православної церкви започаткувала відправу Великого (Йорданського) освячення води на джерелах міста. Вже перше богослужіння зібрало сотні людей у Саржиному Яру на Шатилівці. На прохання харків’ян у наступні роки наша громада відвідувала джерела на Шатилівці, Салтівці, Холодній Горі, Гончарівці, в інших районах міста, де бракувало храмів. Це відповідало давній православній традиції, за якою після першого, головного освячення води 5 (18 за н. ст.) січня, в день свята, 6 (19 за н. ст.) січня, здійснювався хресний хід «на Йордан» — на річку, озеро або ставок, — де відправлялося освячення води.

Проведення хресного ходу «на Йордан» завжди супроводжувалося в нашій громаді відправою повного чину освячення води з проповіддю та поширенням релігійної літератури. Ми розуміли цю акцію як місійну, що мала повертати людей до християнської віри. Священики Української автокефальної православної церкви роз’яснювали, що рятує від лих і хвороб не чудодійна вода, а Божа ласка, яка за молитвою Церкви приходить через посередництво освяченої води до тих, хто з вірою звертається до Господа.

Та вже з 1993 р. харківські джерела стали предметом політичних спекуляцій. Політики й чиновники, що підтримували інші релігійні організації, влаштували альтернативні заходи на всіх джерелах, відвідуваних харків’янами. Спроби захистити права нашої громади не мали успіху. Мимоволі ми стали учасниками брутальної кампанії, супроводжуваної наклепами на нашу Церкву та її священнослужителів. Представники інших релігійних організацій за потурання влади поширювали листівки й виступали з промовами, де пропагувалася ворожнеча на релігійному та національному ґрунті. Ці злочинні дії лишалися безкарними, попри звертання до прокуратури.

У прагненні задовольнити смаки владних покровителів Йорданське водосвяття перетворили на веселі народні гуляння. Церковний зміст Богоявлення загубився за розважальною формою. Фактично Йорданська свята вода почала сприйматися як казкова «жива вода», яка чинить чуда сама з себе, без нашої віри, незалежно від способу життя тих, хто її вживає. Право ж на освячення води в зручний час на популярному джерелі влада почала роздавати, як винагороду за її підтримку.

За таких умов участь у змаганні за відправу на джерелах фактично робила б нашу громаду співучасницею принизливого балагану, що сіє забобони й дискредитує Церкву. Тому, керуючись турботою про душі православних християн і добре ім’я Української автокефальної православної церкви, консисторія Харківсько-Полтавської єпархії заявляє про відмову від подальшої участі в поїздках на джерела Харкова в свято Богоявлення (Хрещення) Господнього. А коли цього забажає група парафіян у віддаленому районі міста, священик може відправити для них окремо чин освячення води. Напередодні хрещенських свят можна домовитися про відвідини священиком зі свяченою водою приватних помешкань.

Застерігаю всіх харків’ян від участі в авантюрних акціях на джерелах нашого міста, які влаштовуватимуться без церковного благословення і замість отримання Божої благодаті загрожують духовними недугами для причетних до їхнього проведення.