Відстоїмо право ЗНАТИ
Колись президент України Леонід Кучма відмовлявся відповідати на прямі незручні запитання Георгія Гонгадзе. Він особисто та його оточення звинувачували Георгія у замовних матеріалах і співпраці з опозицією. Георгій же вважав, що просто чесно виконує свою журналістську роботу, відстоюючи право й потребу громадськості ЗНАТИ. Для цього він створив «Українську правду» і вибрав її емблемою Дон Кіхота, символ боротьби за ідею та справедливість. Та саме за те, що незручний журналіст — за словами тодішнього голови держави — «лив на президента бруд в інтернеті», президент України Леонід Кучма наказав своїм підлеглим розібратись з Георгієм Гонгадзе.
Після смерті Георгія Сергій Лещенко, молодий і переконаний у праві громадськості ЗНАТИ журналіст, ставить такі ж незручні запитання Президенту України Віктору Ющенку. І тепер новий демократично обраний Президент звинувачує Сергія у продажності та кілерстві.
Але час змінився, і тепер ми маємо нову Україну, яку вибороли власною волею, сльозами та кров’ю. І не лише родина Віктора Андрійовича Ющенка «заплатила за те, що ми називаємо кроком свободи, емоціями незалежності». Свою ціну заплатила кожна українська родина. І саме тому ми не можемо дозволити, щоб влада знову відчула свою безконтрольність і безкарність.
Президент повинен відповідати за кожне своє слово — і тоді, коли він обіцяє покарати замовників та виконавців вбивства журналіста Георгія Гонгадзе, і тоді, коли він, не стримавши емоції, називає іншого журналіста Сергія Лещенка кілером. Від імені родини Георгія Гонгадзе мушу заявити, що ми ще чекаємо виконання вашої обіцянки, але наші сльози у цьому чеканні вже висохли. Тепер потроху вичерпується наше терпіння.
Бути «незручним журналістом» — це висока відвага й велика відповідальність. Але це й найвище звання, якого може досягти журналіст. І Сергій Лещенко своєю роботою за останні чотири роки довів, що він є не лише «незручним», але й «неручним». І навіть якби після смерті Георгія в Україні народився лише один незручний журналіст, то його смерть можна було б вважати недаремною. Але, на щастя, в Україні постала нація, яка знімає недостойних президентів і готова відстоювати своє право ЗНАТИ.
Тепер настав час представникам влади зрозуміти, що свобода слова й відповідальність можновладців за свої дії та слова перед людьми — це головна складова демократії. А голова держави та інші посадовці мусять усвідомити, що перебування на високій державній посаді передбачає, що кожен ваш подих може стати надбанням громадськості.
