Вінок на могилі — вперше за 100 років…

Цьогорічні кінець вересня і початок жовтня видалися насиченими в робочому календарі ГО Центр військово-історичних досліджень Memento bellum (Ужгород). Протягом трьох днів, 28 — 30 вересня у словацькому місті Бардієві проходила міжнародна наукова конференція на тему «Північно-Східна Словаччина — бої Першої світової війни» за участю дослідників із Словаччини, Чехії, України, Польщі, Угорщини, Словенії та Австрії. З доповіддю «Бойові дії австро-угорського 85-го Мараморосько-Угочанського піхотного полку на території північно-східної Словаччини» на конференції виступив очільник Центру Memento bellum, доцент УжНУ Юрій ФАТУЛА.

Доповідач наголосив, що 85-й полк, який було сформовано здебільшого із жителів Рахівщини, Тячівщини, Хустщини, Міжгірщини, Іршавщини та Виноградівщини, воював на фронтах Першої світової від першого й до останнього місяців війни: з 1914-го до 1917 року на Російському, а 1918-го — на Італійському фронтах. Один відокремлений батальйон полку упродовж усієї війни воював окремо від основних сил. Початок війни основні сили 85-го полку зустріли в місті Левоча (Словаччина), а бойове хрещення відбулося під час Галицької битви 26 серпня 1914 року в бою за село Павлівка, біля польського міста Томашов (нині Люблінське воєводство, Польща). І хоча бій був успішним, ціна перемоги виявилася надзвичайно високою: загальні втрати за один день становили 450 убитих та 800 поранених.

Починаючи з лютого 1915 року полк у складі двох батальйонів брав участь у Зимовій Карпатській битві, у перебігу якої пережив найбільш криваві й драматичні бої за всю війну: штурм та оборону Карпатської гори Манілова в Польських Бещадах (28 лютого — 3 березня 1915 року). Втрати полку за ці три дні виявилися найбільшими за всі роки війни і сягнули до 70% особового складу.

У березні 1918 року полк було переведено на Італійський фронт, де в альпійських горах Монте-Граппа на півночі Італії вів чотиримісячні позиційні бої, а в червні брав участь у невдалому й останньому в Першій світовій війні наступі австро-угорських військ на річці Піаве, штурмуючи гірські вершини Кол-Мошин і Кол-Фенілон. Останньою бойовою операцією 85-го полку стали оборонні бої з британськими військами біля італійського міста Асіаго в жовтні 1918-го.

Втрати полку вбитими за увесь період війни становили 8 тисяч солдатів і 114 офіцерів, поранених було втричі більше. Із 8000 загиблих солдатів відомі імена і дати смерті лише 3130 (39,1%). Понад половину (60,9%) поховані або залишилися на полях боїв як невідомі солдати. 1401 загиблий (відомий) солдат призивався із території сучасної Закарпатської області України. 1749 вояків були мобілізовані із населених пунктів, які нині належать до інших держав: Румунії, Угорщини, Словаччини. У чеському військовому державному архіві (Прага) міститься 1388 карточок загиблих солдатів 85-го піхотного полку. Згідно з цими відомостями майже сотню солдатів із Закарпаття, котрі померли у військових шпиталях чи цивільних лікарнях на теренах Словаччини, було поховано у словацькій землі. Найбільше в Кошице, на центральному кладовищі (25), а також у містах Банска Бистріца, Ружомберк, Пряшів, Лученець, Братислава, Тренчин, Левоча, Трнава.

Через день по завершенні конференції в Бардієві, 2 жовтня, представники Центру військово-історичних досліджень Memento bellum взяли участь у пошуково-ексгумаційних роботах з перепохованням на горі Манілова (810 м), яка розташована в Бещадах (Підкарпатське воєводство, Польща). Ця меморіальна акція здійснена польськими громадськими пошуковими організаціями Galicija, Zwiadowci hystorii та ін. за сприяння лісництва і мерії міста Балігруд.

У боях Першої світової війни гору Манілова в березні 1915 року штурмував і 85-й Мараморосько-Угочанський піхотний полк. У важких кровопролитних боях зимової кампанії полк зазнав величезних втрат. Серед офіцерів: 11 загинуло, 9 поранено, 5 обморожено, 4 потрапили в полон. Серед солдатів: 900 загинуло (у тому числі замерзли пораненими на вершині через неможливість їхньої евакуації), 767 поранених, 56 обморожених, 80 потрапили в полон. Їх було поховано на вершині гори у братських могилах як невідомих солдатів.

У травні 2021 року польські пошуковці заклали на горі військовий цвинтар і розпочали ексгумаційні роботи. Відомо, що серед тисяч похованих тут бійців першим знайденим, ідентифікованим і перепохованим солдатом на Маніловій став 22-річний рядовий Петро Драгун родом із села Новоселиця Тячівського району Закарпатської області. На його могилі представники Центру військово-історичних досліджень Memento bellum поклали вінок і запалили лампадку. Вперше за 100 років...