«Вловити» нового Григорія Сковороду

3 грудня минає 298 років від дня народження філософа, байкаря та просвітителя Григорія Сковороди. Через два роки Україна урочисто відзначатиме 300-ліття цієї дати. У парламенті вже прийнята відповідна постанова, у якій пропонується внести 3 грудня 2022 року до Календаря пам’ятних дат ЮНЕСКО. Іменинні заходи, хоч й обмежені, проводяться цього року у музеях та університетах. А в столиці за ініціативи Ukrainian Association of Professional Photographers на бульварі Шевченка, 19 підготували нову інсталяцію, присвячену річниці від дня народження філософа.

Це, швидше, творчий подарунок, який, зрештою, ставить нам питання — чи актуальні ідеї Сковороди сьогодні і що відомо кожному з нас про того, кого «світ ловив і не спіймав»? До речі, цю фразу відомий харків’янин, автор циклу фільмів «Незручна історія» Ігор ПІДДУБНИЙ не радить сприймати буквально. Так само, як і багато інших домислів про Григорія Савича, приміром, що його мати — далека родичка кримського хана, нащадка Чингісхана — Шангерея. «Звісно, людина була своєю для багатого і бідного, бідні бачили в ньому себе, то про нього придумали такі речі, які розходилися на «ура»», — коментував Піддубний в ефірі «АТН Харків», анонсуючи заодно вихід свого документального фільму про філософа «Планета Сковороди» (у відкритому доступі з’явиться після 3 грудня).

Власне, у фільмі режисер спробував розвінчати існуючі міфи про Григорія Савича, намагався показувати лише те, що точно відомо, використовував письмові свідчення осіб, котрі знали просвітника особисто. «Два роки тому з’явилась пропозиція шукати правду про Сковороду, тож цей фільм не про філософію, а про його життя. І саме це зробило його тим, ким він є — людиною, яка протягом стількох років розкручує Слобожанщину», — заявляв Ігор Піддубний.

ФОТО РУСЛАНА КАНЮКИ / «День»

А міфів насправді накопичилось чимало. Режисер навів приклад, як мешканці села Бабаї, що на Харківщині, вважають, що у 70-х роках ХVІІІ століття у будівлі на вулиці Михайлівській, 1 мешкав мандрівний філософ. Зараз пам’ятка історії місцевого значення руйнується, місцеві активісти вимагають її реставрації. За словами режисера, насправді філософ зупинявся у будинку священника, на цьому місці у Бабаях вже стоїть будинок культури.

Легенди та домисли практично весь час супроводжували образ Сковороди. Про це наголосив «Дню» доктор філософських наук, старший науковий співробітник Інституту філософії імені Г.С. Сковороди Сергій ЙОСИПЕНКО, додаючи, що зараз, коли інтерес українців до Григорія Савича зростає, треба по-іншому переосмислювати його життя та творчість: «Образ Сковороди був сформований у царині професійної філософії чи історії філософії. Таким він був досить довго, понад сто років. Зрушення почали відбуватися до 250-річчя від його дня народження — цей образ почали популяризувати, у 1975 році поставили пам’ятник, відкрили музеї. За ці 50 років відбулися цікаві зміни, оскільки радянський образ Сковороди був лубочний — правильного Сковороди, який вписувався в якісь ідеологічні постулати. За доби незалежності відбулися великі зміни, оскільки запит на нього сильно помінявся. Українці почали шукати у ньому свого героя. Сьогодні в ньому кожен шукає і знаходить щось своє: дауншифтера, екологіста чи елітарного філософа. Ми маємо два різноспрямовані процеси — деміфологізація того старого образу Сковороди, створеного у радянський період, з іншого боку — створення нових міфів, іноді це йде на заміщення старих: Сковорода — селянський філософ чи таки елітарний».

Загалом це свідчить, що запит на вивчення та пізнання Сковороди досить сильний. «Через два роки, коли будемо відзначати 300-ліття від дня народження, отримаємо новий поштовх, оскільки будуть широкомасштабні святкування, фільми, телепрограми — це завжди стимулює до пізнання, — прогнозує Сергій Львович. — Його будуть намагатися зрозуміти чи вловити по-новому. Єдине, що можна порадити, щоб у цьому бажанні знайти щось нове було побільше реального Сковороди. Багато хто сприймає, що от раз він філософ, то є автором філософських творів і треба читати тільки їх. Як на мене, більш читабельні та популярні його байки, листи, не треба думати, що це дитячий жанр, це дуже серйозний і популярний жанр. Є тут і загроза, оскільки насправді був непростою людиною, у нього були хвилинки гніву, слабкості, жив життям аскета, але цінував, скажімо, французькі сири. Тобто реальний Сковорода може розчаровувати і зачаровувати, тому треба давати йому більше слова, щоб не створити лубочного Сковороду, великого вчителя та філософа, який думав тільки про духовність та українську культуру, Не варто впадати у цю пастку знову».