Втома бетону

Вузькотехнічні питання часом виходять далеко за відомчі рамки і хвилюють широку громадськість. Сказане з повним правом можна віднести до проблем будівельної індустрії. Останнім часом інтерес до цієї теми було підігріто публікаціями в пресі, де стверджувалося, що застосування деяких хімічних добавок при виготовленні бетону й залізобетону загрожує масовим руйнуванням конструкцій. Такі сенсаційні висновки робилися зі слів доктора технічних наук Марка Файнера. Виступаючи днями на науково-технічній раді Держбуду України, він, щоправда, дещо пом’якшив свою позицію: «Підстав для паніки немає, але приводів для неспокою більш ніж достатньо».

Питання експлуатаційної надійності та довговічність конструкцій актуальні для всіх країн, де застосовується бетон і залізобетон. Над ними системно працює Міжнародна федерація бетону, до якої входить і Україна. Свого часу проблеми підтримки ресурсу будівель і споруд, що перебувають в експлуатації, розглядалися у зв’язку з техногенною загрозою на засіданнях РНБО України і «Комітету 2005», щозасідав у парламенті. Відтоді вони ніскільки не втратили свою злободенність. За даними НДІ будівельних конструкцій, понад 300 автодорожніх мостів в Україні перебуває в аварійному і передаварійному стані. Серйозну заклопотаність викликає технічний стан крупнопанельних будинків забудови 60—70-х років, що становлять 23% від усього житлового фонду країни. Протягом останніх 25—30 років відбулося їхнє моральне і фізичне застаріння. Особливе місце посідає проблема підтримки ресурсу та надійності будівельних конструкцій на об’єктах атомної енергетики, термін їхньої експлуатації становить від п’яти до сімнадцяти років.

Повертаючись до проблем нового будівництва, якi порушувались на техраді комітету, треба зазначити, що загальний тон виступів фахівців будівельної справи зводився до того, що без застосування хімічних добавок зробити високоміцний бетон сьогодні неможливо. Як сказав «Дневі» начальник управління науково- технічної політики в будівництві Дмитро Барзилович, це — перспективний напрямок, що дозволяє постійно поліпшувати якісні характеристики бетонів. Проте якщо розробка і впровадження вітчизняних добавок ще перебувають під контролем держави, то хімічний склад більшості сумішей, які імпортуються, залишається таємницею за сьома печатками, і це дійсно привід для хвилювання. Лише запровадження обов’язкової сертифікації всіх хімічних добавок до бетонів може, на думку директора НДІ будівельних конструкцій Петра Кривошеєва, поставити заслін на шляху піратської продукції, яка надходить в основному через приватні бізнес-структури.

У ході дискусії щодо хімічних добавок з’ясувалося, що вся доказова база М. Файнера — єдиного опонента будівельного відомства, грунтувалася виключно на висновках навколо деяких різночитань, якi нібито виявленi у чинних нормативних актах з будівництва. Головуючий на засіданні НТС Валерій Череп із самого початку запропонував вести спір, абстрагуючись від домислів і емоцій: за кожним словом — документ, за кожним документом — конкретні висновки. Однак незважаючи на наполегливі заклики глави Держбуду назвати хоча б один відомий йому факт руйнування конструкцій внаслідок застосування добавок, М. Файнер так і не зміг пред’явити документальних підтверджень. Це він аргументував тим, що недосконалість нормативних документів «не дозволяє з точністю довести, що руйнування сталося внаслідок використання хімічної добавки». Але коли немає доказів, то немає й предмета спору. Цікавий і останній штрих: підбиваючи підсумки обговорення, В. Череп звернув увагу на те, що ініціатор сенсації, яка не відбулася, сам є активним учасником ринку будматеріалів. А там, де є конкуренція, вигідними можуть стати і «бетонні» страхи...