Вулиця імені Гандзюк: «за» і «проти»

22 лютого під час пленарного засідання сесії депутати Херсонської міської ради підтримали пропозицію колеги Євгена Матковського про перейменування вулиці Лютеранської на вулицю імені Катерини Гандзюк.

Матковський вніс цю пропозицію з голосу, додавши її до проекту рішення про найменування зеленої зони на розі вулиці Купецької та Мостової на честь загиблого в АТО херсонця Дениса Лошкарьова. «За» проголосували 38 депутатів.

«Ім’я Катерини Гандзюк стало символом боротьби активних молодих людей проти безкарності та свавілля, символом самовіддачі, служіння ідеалам правди, честі й гідності. Я точно знаю, що в нашому місті багато хто знав, любив Катю й підтримував її боротьбу. Я знаю, що в інших містах є ініціативи з перейменування вулиць на честь Катерини Гандзюк. Але правильно буде розпочати цей процес саме в рідному для Каті місті Херсоні», — аргументував свою позицію Євген Матковський.

Після цього в херсонському сегменті «Фейсбуку» почалися гострі обговорення такого рішення депутатів. Чимало людей висловились проти перейменування. Аргументи наводять різні. Передусім, нагадують факт, що вулиці Лютеранській лише кілька років назад повернули історичну назву. До цього вона називалася іменем Кірова.

Також ідеться про те, що цю вулицю 2016 року кілька десятків активістів пропонували назвати іменем Руслана Сторчеуса — командира батальйону спецпризначення МВС «Херсон», добровольця, який загинув під Іловайськом. Однак тоді це питання не дійшло до розгляду депутатами. Голова ХОО КВУ Дементій Білий написав, що Катерина зробила все, щоб Лютеранська не носила ім’я Сторчеуса. Пізніше цю тезу, а також аргумент про те, що таке перейменування Катерина вважала не на часі, оприлюднили ще в кількох дописах.

Однак реальних доказів того, що Гандзюк завадила тому перейменуванню, так ніхто й не навів. Є відео з мітингу тих днів. На ньому Катерина, навпаки, говорить про те, що можна не чекати 20 років, а вносити подання на сесію, обговорювати варіанти, перейменовувати вулицю, наприклад Фонвізіна на Сторчеуса. Пізніше в Херсоні іменем Сторчеуса було названо новий сквер у Таврійському мікрорайоні.

Окрема хвиля обурених перейменуванням вулиці — політичні опоненти і вороги Катерини Гандзюк за життя. Навіть після її вбивства деякі активісти, журналісти, депутати тримають особисту неприязнь до жінки через її різкі висловлювання на їхню адресу. Ці активісти кажуть, що Гандзюк «не гідна людина» або не зробила нічого героїчного в Херсоні, щоб називати вулицю на її честь.

На жаль, Катерина не може апелювати цим людям. Одна з очевидних аргументацій перейменування саме Лютеранської — це розташування на цій вулиці обласного управління поліції. Безумовно, це політичне рішення. Таким чином ініціатори перейменування хочуть нагадати поліції, яка з перших днів намагалася «повісити» замах на Катерину на непричетну людину, що саботаж резонансного злочину — це ще страшніший злочин і проблема цілої системи, а не лише розслідування справи Гандзюк.

За життя Катерина мала низку конфліктів із місцевою поліцією. І міліцією. Вона прямо називала й викривала тих, хто вимагав від неї брати участь у корупційних схемах, хто протистояв реформі МВС, хто пристосовувався і захищав стару систему. Цей світоглядний конфлікт з «мусорами», як говорила Гандзюк, вартий окремої розмови. Але, в будь якому разі, перейменування вулиці, де розташований главк поліції, — дуже символічний крок.

«Гандзюк — тепер це не прізвище, а символ. І цей символ буде завжди поряд з поліцейськими. Нехай щодня згадують, що не завжди виходить «рішать» і хапати невинуватих, фальсифікувати справи і безкарно домовлятися з кримінальними авторитетами», — коментує «Дню» друг Катерини, журналіст Сергій НІКІТЕНКО.

25 лютого на сесію міськради прийшли орієнтовно 20 людей, які вимагали скасувати рішення про найменування вулиці в честь Гандзюк. Перед тим у соцмережі прихильників такої ідеї здавалося більше. Але активістам вдалося лише зірвати сесію й облити водою міського голову Володимира Миколаєнка. Після чого останній зачинився у своєму кабінеті. Мер заявив протестувальникам, що повністю підтримує рішення про перейменування, а сесія продовжиться 1 березня.

Наразі ця тема залишається найбільш дискусійною в місцевих ЗМІ. Депутат міськради Дмитро Ільченко (адвокат Владислава Мангера, якого підозрюють у замовленні вбивства Гандзюк) заявив, що вимагатиме скасування цього рішення через суд, адже воно, на його думку, було ухвалено з порушенням процедури.

Нагадаємо, в. о. керуючої справами Херсонського міськвиконкому, радницю міського голови Катерину Гандзюк облили сірчаною кислотою 31 липня 2018 року. Потерпіла отримала понад 30% хімічних опіків тіла. Гандзюк перенесла понад десять складних операцій. 4 листопада Катерина померла.

В організації та виконанні вбивства Гандзюк підозрюються вісім осіб. За версією слідства виконавцями є Микита Грабчук, Володимир Васянович, В’ячеслав Вишневський та Віктор Горбунов. Цю групу організував Сергій Торбін. Співорганізаторами вважають Ігоря Павловського та Олексія Левіна. Усі, крім Левіна (переховується від слідства), дають свідчення по справі. Грабчук, Торбін і Павловський перебувають під арештом.

Замовником злочину Генпрокурор Юрій Луценко назвав голову Херсонської обласної ради Владислава Мангера. Йому вручено підозру. Суд обрав для Мангера запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у 2,5 млн грн, яку адвокат Ільченко вже сплатив. Прокуратура подала апеляцію на це рішення суду. Сторона обвинувачення наполягає на арешті Мангера. Останній своєї провини не визнає.

ВІД РЕДАКЦІЇ

Розуміючи вболівання активістів, друзів Катерини, все ж здається логічнішою інша послідовність дій: спочатку тиск на владу, щоб довести справу до кінця, а потім, коли замовники вбивства отримають невідворотне покарання, вшанування пам’яті активістки — в різних формах, у тому числі і через називання вулиць. Бо сьогодні маємо великий ризик повтору — як сталося зі «справою Гонгадзе», крапку в якій не поставлено і через 19 років після вбивства журналіста. І називання його іменем проспекту в Києві ніяк не позначилося на встановленні справедливості. Доведена до кінця судова справа — хіба не найкращий вияв вшанування?