«Виклик імперії»

Взагалі на столичному «Олімпійському» заборонено використовувати будь-яку піротехніку. Але є винятки. Наприклад, акція на підтримку Олега Сенцова та українських політв’язнів загалом. Подія відбулась 2 липня, у 50-й день голодування Олега.

Ультрас, рідні політв’язнів, народні депутати, міністри, активісти, загалом сотні звичайних людей прийшли на стадіон, щоб запалити величезний напис «Олег, Україна з тобою!» на одному з секторів. І поки в Росії триває чемпіонат світу з футболу, трибуни головної спортивної арени України гудуть на підтримку 71 «в’язня Кремля».

«ДЛЯ МЕНЕ ЦІ ЛЮДИ — ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНІ»

Влаштували акцію громадські організації — Асоціація вболівальників АР Крим і творче об’єднання #Babylon’13. Олег Комуняр з Асоціації вболівальників АР Крим каже: «Обрали саме таку форму для акції, бо, по-перше, це масштабно. Така кількість людей, такий формат має привернути велику увагу. Тим паче, #Babylon’13 зніме про це красиве відео. Про людей, які перебувають там (у Росії та анексованому Криму. — Авт.) в ув’язненні, слід постійно говорити. Тільки так ми можемо якось їх визволити. Ми ж не можемо напасти на тюрму, підірвати стіну, щоб вони вийшли. А це — наша зброя».

Олег розповідає, що репресії після окупації Криму стосувалися і футбольних фанатів. «Кримські уболівальники були патріотично налаштовані  і брали участь у Євромайдані. Багато хто з них виїхав з півострова і воює на сході нашої країни», — додає активіст.

Допомагав проводити акцію Назарій Кравченко, перший заступник голови партії «Національний корпус», ультрас київського «Динамо». Хоча він давно є активним футбольним фаном, чемпіонат світу у Росії не дивиться принципово. Про «бранців Кремля» Назарій говорить: «Я не вважаю цих людей політв’язнями, я сказав би, що вони — військовополонені. Ми перебуваємо у стані гібридної війни, тому треба робити все, чого вимагають час і обставини. Треба просто бути активними і самоорганізовуватися, бути українцями, воювати і боротися».

«ОЛЕГ — МІЙ ПОБРАТИМ»

Один із координаторів «Автомайдану» в Києві Ярослав Гончар каже, що кожен день буде приходити на кожну акцію на підтримку Сенцова. «Бо Олег — побратим, він з «Автомайдану». Я особисто знаю його, проводжав його до Криму. Олег був координатором нашого штабу, вся адміністративна робота була на ньому, він знав усе, усіх направляв. Усе відбувалось  через нього, він просто жив в Українському Домі, — згадує Ярослав.

«Олег висунув майже нездійсненну вимогу. Він же не вимагає власного звільнення, він вимагає звільнення усіх політв’язнів. Він у житті не стане на коліна. Це особистий виклик Путіну. Одна людина кидає виклик цілій імперії, — розмірковує активіст. — А щодо звільнення українських політв’язнів — тут немає універсального рецепту, це завжди результат синергії між політичною складовою, дипломатичною, нами — вулицею. Врешті-решт формально перемовини ведуть двоє людей, плюс вагу мають ще кілька людей. Розмовляють Порошенко з Путіним через одного або двох посередників, ще є три або чотири радники. І є кілька людей на планеті — Трамп, Макрон, Меркель — слово яких може щось означати для Путіна. Все решта — для того, щоб це відбулося. От ми тут створили картинку. Ця картинка завтра може з’явитися в українських газетах і в американській «Нью-Йорк Таймс», і тоді це матиме певний вплив. І кожен день треба робити щось подібне, з якісною подачею, тиском. Це повинна бути довідка, яку політик отримує на стіл кожен день».

До речі, Президент України Петро Порошенко подякував на своїй фейсбук-сторінці учасникам акції на «Олімпійському». «Олег Сенцов перебуває у російській в’язниці лише за те, що відмовився здати український паспорт, що любить Україну. І ми всі разом висловлюємо слова солідарності з усім світом, який вимагає від Путіна негайно звільнити Олега Сенцова, Володимира Балуха, Романа Сущенка, Олександра Кольченка і всіх українських політичних в’язнів, які перебувають у катівнях РФ, тимчасово окупованих Донецькій області та анексованому Криму», — написано на сторінці голови держави у соцмережі.

ПЕРСПЕКТИВИ ОБМІНУ

2 липня у медіа з’явилася новина про заяву заступника голови комітету з оборони російської Ради Федерації Олексія Кондратьєва, що Сенцов може потрапити до списку обміну засудженими між РФ та Україною. Кондратьєв зазначив, що питання обміну Сенцова неодноразово ставилося представниками України і його прізвище «як і раніше», актуальне для обміну.

Незадовго до цього представниця Президента України у Тристоронній контактній групі в Мінську Ірина Геращенко оприлюднила в «Фейсбуці» перелік з 23 осіб, засуджених або затриманих в Україні «за злочини проти територіальної цілісності і суверенітету України, за підготовку терактів, шпигунство та інші тяжкі злочини». Як зауважила Геращенко, українська сторона готова їх помилувати при дзеркальному звільненні Росією політичних в’язнів Кремля. «У зв’язку з тим, що вже три місяці не маємо жодної відповіді від РФ на цей заклик, я отримала дозвіл компетентних структур, щоб публічно озвучити прізвища цих громадян РФ, яких ми готові передати», — додала пані Ірина.

Тему зі списком кандидатів від України на взаємне звільнення у червні підняла у публічному просторі Медійна ініціатива за права людини. «Коли зараз ми порушуємо це питання, то намагаємося підштовхнути якимсь чином так званий обмін або взаємне звільнення у зв’язку з голодуванням Олега Сенцова», — каже співкоординаторка МІПЛ Марія Томак. Втім, додає правозахисниця, з деяких заяв, зокрема українського Уповноваженого з прав людини Людмили Денісової, можна розуміти, що Росія своїми людьми не цікавиться.

«У принципі єдиний шанс зачепити цю тему — все-таки змусити про це говорити суспільство, російську пресу. Потроху це вдається. Передусім на рівні ліберальних медіа, але заява Ірини Геращенко, коли вона озвучила 23 прізвища (претендентів на взаємне звільнення. — Авт.), пройшла по прокремлівських російських ЗМІ, — зазначає Томак. — Думаю, добре, що для Путіна тема цих людей є способом здійснити якийсь обмін і «зберегти обличчя», списавши все на те, що «ми рятуємо наших людей» тощо. Тобто якось використати цю тему, щоб вийти із ситуації з Сенцовим так, щоб це було сприйнято належним чином російським суспільством». 

«ВЗАЄМНІ ВІЗИТИ ОМБУДСМЕНІВ МОГЛИ Б СТАТИ ПЕРЕДМОВОЮ ДО ЗВІЛЬНЕННЯ»

Людмилі Денісовій так і не вдалось відвідати жодного з «бранців Кремля». Про стан Олега Сенцова чи іншого політв’язня Володимира Балуха, який 3 липня голодує 107-й день, загал дізнається хіба що з повідомлень адвокатів, а фахових висновків незалежних лікарів немає.

«Думаю, що візити з одного боку Денісової, з другого — Москалькової (російський омбудсмен. — Авт.), могли б стати певною передмовою до обміну людей, до звільнення. Але я б не перебільшувала значення цих візитів з точки зору верифікації стану, — розмірковує Марія Томак. — До Сенцова має доступ його адвокат, до Балуха — теж адвокат, 2 липня він був на суді. Омбудсмени не є фаховими лікарями. З цієї точки зору мені здається, що значно важливішим було б, якби Україна і Росія змогли домовитися, можливо, на рівні президентів, не просто про взаємні візити омбудсменів, а про стратегічні дії, скажімо, про формування групи лікарів, до яких була б довіра з обох сторін і які б могли відвідувати людей, затриманих як Україною, так і Російською Федерацією або окупаційною владою Криму. Щоб ці лікарі могли виконувати суто гуманітарну місію. Адже ми розуміємо, що навіть якщо відбудеться обмін, проблема осіб, ув’язнених з політичних мотивів, не зникне».

На 16 липня запланована зустріч президента США Дональда Трампа і Володимира Путіна у Гельсінкі. Правозахисниця очікує, що до цієї події буде чергова хвиля активності на підтримку «бранців Кремля».

* * *

«Рано чи пізно я виграю усі суди. Не у цій державі, так в іншій. Дякувати Богу, світ не обмежується цією країною. І я б дуже хотів, щоб моральну і матеріальну компенсацію мені виплатили з ваших кишень. Ваша держава взяла мене в заручники. Рано чи пізно це станеться. Ви не втечете від цього покарання. Не тут — так є вищий суд», — це Володимир Балух сказав у своєму останньому слові у підконтрольному Росії Роздольненському райсуді Криму (відео виступу розмістив у мережі ресурс «Крим. Реалії»).

Нагадаємо, в окупованому Криму розглядається порушена проти Балуха справа про дезорганізацію роботи ізолятора тимчасового утримання. Вирок мають винести 5 липня. Прокурор запросив чотири роки колонії загального режиму. З урахуванням першого вироку, за начебто зберігання боєприпасів, — це шість років колонії і штраф на суму 10 тисяч рублів. Захист активіста просив про його виправдання.

«Цей судовий процес вже у п’ятий раз підтверджує, що використовуються будь-які формальні приводи з однією метою — якомога жорсткіше покарати людину за вільнодумність, за потребу залишатися собою, любити свою країну, рідних і близьких, не ставати зрадником, за необхідність вголос висловлювати свою думку про те, що відбувається, — також говорив Балух. — Та введіть ви статтю за ненависть до системи, режиму, який узурпував владу. Це було б чесніше. Я б тоді підписався під кожним словом, зробив би явку з повинною. Тоді давайте мені хоч довічне. Кожен сам обирає ціну, яку готовий платити за любов до Батьківщини».

Саме в «темні часи» постає чимало героїв. Важливо зберегти їх для часів світлих, а це залежить від усієї спільноти. Ситуація з «бранцями Кремля» — не виняток.