«Виразно закарбувалися образи малої батьківщини»

Вірш  «Віче»  Леся  Українка написала 10  серпня  1909  року,  коли  вже  в  далекому  минулому  залишилися  часи  проживання  родини  Косачів  у  Луцьку.  Але  стоїть  той  самий Луцький  замок,  біля  якого  так  любила  вона,  малою,  гуляти  з  братом  та  друзями. На  фоні  замку  і  відбувається  читання  цього  вірша у  виконанні  Лесиних  людей:  працівників  та  студентів  університету.  Ідея  зробити  відеозапис  такого  читання  належить  Наталії  БЛАГОВІРНІЙ,  проректору  з  навчально-виховної  роботи  та  комунікації,  а  вірш  вибрав  Сергій  РОМАНОВ, завідувач  кафедрою теорії   літератури  та зарубіжної літератури,  доктор  філологічних наук.

Наталія  БЛАГОВІРНА: «Ідея полягала у тому, щоб засвідчити, що мова оживає у текстах. Природньо, що в ювілейний рік Лесі Українки, який мотивував не лише до підготовки розкішного дарунка Україні – Повного академічного видання творів письменниці у 14 томах,  у якому збережено авторське звучання слів і словоформ мисткині, а й до активної популяризації читання її творів. Відеоформат, як на мене, найкраще здатен надати звучання тексту, допомогти відчитати знакові місця пам’яті, бо читаємо «Віче» під мурами Луцького замку, врешті допомогти стати чутливим до дитячих спогадів Лесі Українки.

Тексти декламують Лесині люди – студенти та викладачі Волинського національного університету імені Лесі Українки. Серед них і найавторитетніші дослідники її життєвого та творчого феномену. І ректор нашого університету  Анатолій  Цьось. І студенти-іноземці, для яких українська не є рідною мовою. Серед читців зокрема студент факультету іноземної філології Вайскап Деніел Джейкоб та першокурсник Діалло Амаду, який навчається на географічному. І візуальні образи читців, і візуальний контекст дозволяє сформувати правильний «післясмак», скласти все в єдиний смисловий простір.

Технічно відео забезпечив інформаційний відділ нашого університету, зокрема Дмитро Байда відповідав за зйомку і монтаж».

Сергій  РОМАНОВ: «Поезія "Віче" належить до так званого "волинського тексту" Лесі Українки. Написаний за межами рідного краю і вже зрілою письменницею, вірш звернено до найсокровеннішої пори життя авторки - її дитинства. Відомо, що в часі проживання у Луцьку родина Косачів винаймала будинок поблизу середньовічного (ХІV ст.) замку Любарта. Замок став одним із улюблених місць дитячих забав малих Косачат і їхніх приятелів з-поміж місцевої дітвори. Саме зубчасті стіни, вежі й бійниці замку, а ще річку Стир, яка тече за мурами твердині, й описано у творі. Згадано у вірші й приятелів оповідачки, з яких ідентифікувати вдалося тільки сестер Биковських.

Поезія зримо, емоційно й пронизливо розкриває епізод із життя великої письменниці, в душі якої так виразно закарбувалися образи її малої батьківщини. Образи, які так щоразу хвилююче відкривати нам, краянам Лесі Українки».