Вирівнювання конкуренції

Нещодавно Верховна Рада України прийняла в першому читанні проект закону «Про розвиток автомобільної промисловості України». Здоровий глузд цього разу переміг — благополучно вирішили ще одну законодавчу колізію. Задоволені всі: СОТ (українське законодавство у галузі автомобілебудування приведене у відповідність із його побажаннями), український автопром (який не втратив перспектив розвитку в нових умовах і можливості створювати нові робочі місця), а головне — український споживач, який, як і раніше, має можливість купувати нові якісні авто.

Однією з найактуальніших тем, які обговорювались протягом останнього року в контексті вступу України до СОТ, є приведення українського законодавства, що регулює різні галузі промисловості, в тому числі автомобілебудування, у відповідність із нормами ГАТТ/СОТ та ЄС. Згідно з останнім, Україні необхідно переглянути преференції, які сьогодні надано окремим галузям. З одного боку, виконання цієї умови є обов’язковим при вступі країни до СОТ. З іншого боку, положення як міжнародного, так і національного законодавства вказують на неможливість погіршення інвестиційних умов для вже працюючих в Україні інвесторів. Під час вирішення цієї суперечності завдання уряду має залишатися незмінним: забезпечити для підприємств, які виробляють продукцію в Україні, найсприятливіші умови при конкуренції з зарубіжними виробниками.

В автомобілебудуванні це завдання стоїть особливо гостро, оскільки український ринок стає надзвичайно привабливим для іноземних виробників, а конкуренцію між українськими компаніями і західними автоконцернами назвати рівною досить-таки важко. Світові автоконцерни працюють в умовах розвиненішої бізнес-інфраструктури, наданої у вигляді податкових та інших пільг, податкових «канікул» і навіть прямих дотацій — грантів. Наприклад, ЄС протягом останніх кількох років надав гранти таким провідним компаніям, як Volkswagen ($115 млн.), GM-Opel ($570 млн.), Fiat ($1,7 млрд.) тощо.

Зрозуміло, що сьогодні результат зіткнення будь-якого вітчизняного підприємства зі світовим виробником цілком передбачуваний. Тисячі людей, зайнятих в автомобільному виробництві, могли б залишитися без роботи, а Україна надовго втратила б шанс «вписатися» у розподіл праці у світовому автомобілебудуванні. Зважаючи на це, ідея надання преференцій підприємствам автомобільної галузі поки ще залишається вельми актуальною для України. І до речі, вона абсолютно не суперечить міжнародним нормам. Зокрема, згідно з статтею 29 Угоди про субсидії і компенсаційні заходи ГАТТ/СОТ, країни з перехідною економікою протягом семирічного періоду з моменту набуття чинності угоди щодо СОТ мають право використати програми і заходи, необхідні для переходу від планово-централізованої до ринкової економіки, і в тому числі так звані «заборонені субсидії».

Таким чином, головним завданням для уряду, який виявився перед дилемою створення нових законів, котрі б відповідали і вимогам СОТ, і стратегічним інтересам України, стало збереження поточних умов діяльності для підприємств, які вже реалізовують довгострокові інвестиційні проекти. А також — забезпечення підприємствам-виробникам сприятливих умов для успішної конкуренції з Заходом. Перший такий крок, схоже, вже зроблено. 20 листопада Верховна Рада прийняла у першому читанні проект Закону «Про розвиток автомобільної промисловості України», що став продовженням досі ефективної державної політики у сфері автомобілебудування. У рамках цього документа пропонується зупинити дію вищезазначеного закону «Про стимулювання виробництва автомобілів в Україні», проте ліквідація преференцій не поширюватиметься на ті підприємства, які вже реалізовують інвестиційні програми.

Законом передбачено й інший механізм захисту ринку — підвищення ставок ввізного митного збору на імпортні авто. Так, на нові легкові авто передбачається підвищити мито до 15%, на комплектуючі вироби до автомобілів — до 20%, на автомобілі, які були в ужитку терміном до 5 років, — до 20%, понад 5 років — до 30%.

Кілька експертів уже високо оцінили даний проект. По-перше, він абсолютно не суперечить міжнародним нормам, зокрема умовам про партнерство і співпрацю між Україною та ЄС і нормам СОТ. По-друге, законопроект орієнтований на збільшення надходжень до бюджету, збереження і створення нових робочих місць в автомобілебудуванні і, відповідно, інших галузях (металургія, нафтохімічна, електронна промисловість тощо). Не кажучи вже про підвищення інвестиційної привабливості країни, а отже — і створення сприятливих умов для подальшого залучення інвестицій у вітчизняну промисловість. Усе вищезазначене, а також результати голосування за проект закону у першому читанні — 291 депутат проголосував «за», і тільки 2 — «проти», — дозволяють розраховувати на успішне прийняття закону загалом.