Висота планки
У понеділки прес-служба обласної адміністрації збирає брифінги, на які запрошує обласних керівників. Цього разу перед журналістами виступали генеральні директори ДП «Завод ім. Малишева» Григорій Малюк і об'єднання «ФЕД» Олександр Жданов. Вони навели цікаві факти: для того, щоб виконати пакистанський контракт, колектив заводу ім. Малишева вніс у танк Т-80УД більше за сотню конструкторських змін. А «ФЕД» минулого року наполовину оновив номенклатуру своєї продукції, роблячи апаратуру для літаків і тих же танків. Взагалі добре, коли підприємство освоює нові вироби, але 50-відсоткове оновлення стрясає його життя. Це схоже на гарячковий пошук замовлень. І ось пакистанський контракт завершується. Що випускати? Завод ім. Малишева вміє будувати хороші дизелі й комбайни, а «ФЕД» — фотоапарати й дрилі, але їх мирна продукція в Україні не знаходить покупців. Споживач неплатоспроможний. Олександр Жданов повідомив, що нинішнього року його підприємство оновить продукцію більш ніж на 60 відсотків. Він назвав це програмою виживання. Хто б раніше повірив, що планка інтересів еліти української промисловості опуститься так низько — до рівня виживання?
23 лютого знову пікетували Харківську обласну адміністрацію. Цього разу плакати тримали не знедолені, а депутати міської ради. А у великому залі проходила п'ята сесія облради, що приймала бюджет області. Згідно з цим головним економічним законом, Харковом, в якому проживає більше за половину населення області, з консолідованого бюджету на витрати виділяється 223,4 мільйона гривень — всього 31 відсоток від витратної частини. За словами міського, голови Михайла Пилипчука цього ледве вистачить на зарплатню бюджетникам і на опалювання лікарень, шкіл і дитсадків. На перевезення городян, освітлення вулиць, не кажучи вже про капітальне будівництво та придбання нових трамваїв і тролейбусів грошей немає.
З державного бюджету область отримала 740 мільйонів гривень на витрати — половину від потреби. Але містові було затверджено третину від цієї половини при тому, що один депутат голосував «проти» і двоє утрималися. Пікет не допоміг. Багато хто з депутатів міськради пояснюють таку ухвалу тим, що згідно з законом про вибори таке велике місто в обласній раді репрезентоване лише... двома депутатами.
Минулої суботи електричкою йшов жебрак. Не дуже брудний і з залишками колишньої культури. Він звертався до пасажирів тверезо й вельми своєрідно: «Громадяни! Перед вами звичайнісінький і нецікавий бомж. Я не вмію ні співати, ні плакати. Просто хочу їсти. Я навіть не прошу грошей. Може, у кого-небудь знайдеться шматочок хліба? « Пошукавши в кишенях, я простяг йому п'ятака. Жебрак довго і проникливо дивився мені в очі. Відчуваючи незручність, я натягнуто пожартував: «Даю в борг. Доведеться мені вагонами ходити — віддаси». А потім подумав, що в нашому житті приказка «Від злиднів не зарікайся» стала визначальною. І ще: «Маємо те, що маємо».
Час міняти фольклор!
