«Я шукав передусім думку...»

Заслужений художник України Микола Грох народився у Санкт-Петербурзі (на той час Ленінграді) у 1936-му році, але дитинство його минуло в селі під Києвом. Навчався у Київському училищі прикладного мистецтва, на відділенні художнього текстилю, пізніше в Київському державному художньому інституті. Із 1965-го року брав участь у численних виставках, займався ілюструванням книг та станковою графікою. Окрім того, Микола Грох є засновником та керівником художньої студії Національної Спілки художників України.

Виставку робіт митця, що представлена в Будинку художника, склали акварелі та, за визначенням самого художника, «несподівана» для нього самого графіка.

— Зовсім випадково я почав розшифровувати свої альбоми ще 70-х років минулого століття, — розповів «Дню» Микола ГРОХ. — Там зафіксовані мої графічні пошуки різних композицій, тем, у тому числі пов’язаних із соціальною сферою. Спеціально зображувати певні соціальні реалії я не намагався, просто шукав ключ до текстів, які мав проілюструвати. У невеличких ескізах 2 на 2 — 3 сантиметри я шукав, передусім, думку. Деякі образи виринали підсвідомо. Коли нещодавно я збільшив один із таких ескізів, він здався мені дуже цікавим. Далі мені збільшили інші малюнки, і я повторив їх один в один, тільки на більшій площі. У цих графічних роботах проходить зокрема тема влади, тема Голодомору. У 82-му році я слухав по «Радіо Свобода» та «Голосу Америки» книгу Роберта Конквеста про Голодомор. Я намагався розпитати щось про той Голодомор у батьків, але всі мовчали, ніхто нічого не казав. А тимчасом рука гуляла в альбомі... Окрім того, я двічі був у Кампучії, серед художників я потрапив туди першим, ходив по засохлій крові та кістках

— Усього-на-всього через п’ять років після геноциду, який знищив майже 3 мільйони людей. Тема влади в цих графічних роботах — універсальна, позбавлена конкретики. Ці малюнки створювалися під час партійних навчань, партійних зборів, на які художники змушені були приходити. А, відсиджуючи там години, кожен із них виводив собі на аркушику щось підсвідоме, яке виявлялося дуже слушним і влучним. Словом, це дослідження кухні художника, — резюмує художник. — А кухня часом виявляється цікавішою за її результат.

Утім, протягом останніх десяти років творча увага художника була прикута не до лаконічної чорно-білої графіки, а до насичених кольором акварелей, що зображують квіти. Справжнє море ірисів на майже 70-ти полотнах, склали другу частину виставки, представленої в Будинку художника.

— Ця квітка живе всього-на-всього один день. Коли сидиш у майстерні із нею сам на сам, то бачиш, що вона асиметрична, бачиш, яка вона неймовірно ніжна, вразлива та довірлива. Вона розкривається перед тобою так, як розкриваються, мабуть, тільки в любові, — ділиться із «Днем» художник. — А вже наступного дня вона закривається та починає годувати своїм соком тичинку — і тут вибухає нове життя. Споглядання цього неймовірного процесу провокує філософські роздуми та життєві паралелі. Коли вглядаєшся у відтінки, нюанси квітки, а надто коли раптом сонячне світло проходить крізь її пелюстку, ти раптом починаєш відчувати себе таким безпомічним! Адже як би чудово ти її не намалював, наблизитися до оригіналу все одно не вдасться...

Виставка робіт Миколи Гроха у Центральному будинку художника (Київ, вул. Артема, 1-5) триватиме до 15 травня.