Як отримати ресурс МВФ

Зусилля української влади цими складними для країни днями дуже нагадують трійцю з відомої байки, яка намагалася зрушити з місця не такий уже й важкий віз. І у нас їх також троє — уряд, глава держави й опозиція. У кожного зараз одна мета — здобути владу в країні, але різні, а часом і протилежні, вектори руху до неї. Чи не розірвуть різноспрямовані сили цей віз, що зветься державою Україна?

Про те, що така небезпека існує, свідчать останні події в країні й навколо неї. Виявляється, Президент України й уряд все ще далекі від компромісу в соціально-економічній політиці та проблемах, пов’язаних зі співпрацею з Міжнародним валютним фондом. Говорить перший заступник глави Секретаріату Президента Олександр Шлапак: «Поки ми дуже далекі від того, щоб домовитися так, як вимагає того МВФ». І пояснює: «Україні потрібен ресурс МВФ, безумовно, тільки якщо ми виконуватимемо взяті на себе зобов’язання. Вони потрібні не МВФ, а нам як державі. Але поки ми цього не робимо». «Віз» тягнули в різні боки (головна дискусія, мабуть, тривала навколо закону про нові соціальні стандарти й відповідні зміни до бюджету) на засіданні моніторингового комітету з виконання домовленостей з МВФ, не соромлячись присутності представників МВФ, Світового банку та Європейської комісії. Причому ці «фанати» України поводилися більше ніж цивілізовано. За оцінкою Шлапака, «зараз, коли МВФ отримав аргументи Президента, він значно стриманіше критикує цей закон». Ця обставина надихає Шлапака, й він констатує: «Не вважаю, що цей закон є головною перешкодою на шляху нашої співпраці (в отриманні чергового траншу кредиту. — Авт.) з МВФ».

Інша сторона української тріади, яку представляв на комітеті віце-прем’єр Григорій Немиря, вважає, що програма з МВФ може бути продовжена, якщо буде досягнуто «робочого компромісу»... Віце-прем’єр закликав відповідальних політиків не виступати за припинення програми з МВФ, оскільки Україна не може цього собі дозволити, й повідомив, що уряд наполягає на перегляді закону про соцстандарти. Більше того, він, схоже, не збирається його виконувати. На це, зокрема, натякнув журналістам в. о. міністра фінансів України Ігор Уманський. «Додаткові витрати, які матимуть місце в зв’язку з ухваленням цього закону, не враховані в проекті закону, підписаного Президентом... Після набуття чинності законом з 1 листопада у нас виникають зобов’язання ці доплати робити, разом із цим, змінами до Держбюджету вони, на жаль, не передбачені», — говорить він, хоча добре знає про ухвалені парламентом доповнення до бюджету. Але вся надія виконуючого обов’язки не на свої сили, а на допомогу МВФ, який «уже двічі приймав.. рішення про спрямування цих грошей на фінансування дефіциту бюджету...» — проводить свою кредитну лінію фінансист.

І тут було б несправедливо не навести думку опозиції, а також інших дійових осіб українського політикуму, що активно заробляє електоральні очки на економічних проблемах. Партія регіонів погрожує взяти під контроль виконання закону, яким внесені зміни до держбюджету-2009 для підвищення соціальних стандартів. Кандидат у президенти Віктор Янукович навіть погрожує чиновникам, які закликають не платити згідно із законом, Генпрокуратурою. З оригінальною позицією виступив цими днями народний депутат (ПР), президент УСПП Анатолій Кінах. Він узагалі вважає, що без четвертого траншу МВФ Україна може обійтися. За його словами, транш МВФ — це «фінансовий наркотик», що деморалізує та розслабляє владу. «Чекаючи грошей і посилаючись на програму співпраці з МВФ, уряд відмовляється... від власної антикризової програми й навіть не може самостійно, без втручання фахівців Фонду, підготувати державний бюджет на 2010 рік», — говорить Кінах.

З ним солідаризується кандидат у президенти, лідер «Фронту змін» Арсеній Яценюк. За його словами, фінансова політика уряду може призвести до того, що Україні доведеться багато років виходити з «боргової ями» й «економічного колапсу». Він вважає, що єдине розв’язання проблеми, яке може запропонувати нинішній уряд, — знов примусити центробанк друкувати гроші.

І навіть смертоносна епідемія грипу, мортиролог якої наближається до двох сотень людських життів, не в змозі примирити політичні команди, що посварилися. Чого варта одна лише суперечка про «грипозний» мільярд, дозволу на який не збирається давати Президент, аби не обвалити гривню. За це він звинувачений прем’єром у саботажі, проведенні нечесної політики, в «прямій діяльності проти України» та спробі призупинити президентські вибори.

Усе це змушує замислитися... Можливо, нам, дійсно, треба на певний час відмовитися від усіляких виборів, замінивши їх конкурсом для іноземних політиків? Хто його виграє, нехай навчить нас жити й знаходити в країні спільну, українську, мову.