Якби знав — став би 1986-го дезертиром?

Начальник Харківського міського сектора у справах потерпілих від аварії на ЧАЕС Майя Шеремет сказала, що ці люди не фальсифікатори документів, а жертви безладдя, що панує в архіві Міністерства оборони та в чорнобильських комісіях, а також у законодавстві.

Адже свого часу для отримання посвідчень учасників ліквідації вони здавали відповідні документи, але багато з них безслідно зникли. Частину з них було знищено як малоцінні (!), інші загубилися після закриття підприємств.

Чорнобильськi пільги втратили також родичі тих двох сотень ліквідаторів, які покінчили життя самогубством. Така сумна статистика також має місце. Харківська область посідає одне з перших місць в Україні за кількістю ліквідаторів. 1986 року на ЧАЕС працювали загони з будівельних організацій і промислових підприємств. Крім того, всі політпрацівники знаменитої 25-ї бригади хімзахисту та значна кількість військових фахівців були покликані з Харківщини. На їхню долю припала найбрудніша робота: дезактивація території станції, збирання й поховання радіоактивного сміття, очищення третього енергоблоку, знищення Рудого Лісу. Тепер держава на них заощаджує кошти. Цікаво, як би вчинили тоді ці люди, коли б знали своє майбутнє?

ДО РЕЧІ

Кабінет Міністрів продовжив до 1 травня 1999 року термін дії посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії Чорнобильської АЕС» і «Потерпілий внаслідок чорнобильської катастрофи» (категорії 1, 2, 3 серії А) без позначки про перереєстрацію для осіб, які за станом на 1 жовтня 1998 року не отримали відповідної довідки в Державному галузевому архіві Міністерства оборони. Як зазначається в постанові уряду №1638, місцевим адміністраціям доручено забезпечити видачу цим особам тимчасових вкладнів у посвідчення, повідомило агентство Інтерфакс. Цікаво, а як же ж бути ліквідаторам, чиї документи «загублено» в архівосховищах.

№204 24.10.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету обов'язкове. © «День»