Йосип КОБЗОН: «Ми не так добре живемо, щоб з жиру біситися»

— Що для вас означає ця дата?

— До Афганістану я маю безпосереднє відношення і пишаюся цим, незважаючи на те, що цю війну вважають ганебною, злочинною й огидною. Ще у квітні 1980 року я першим приїхав до цієї країни з концертом і виступив там останнім за три дні до виведення військ. Вважаю «афганців» дуже скривдженими нами, обивателями, які не змогли зрозуміти, чому ці люди виконували присягу, наказ батьківщини. Про політиків забули, а про «афганців» пам'ятають, починають повертати добру пам'ять. За виступ у Дніпропетровську мені запропонували гонорар. Не так важливо — скільки, важливо, що до цього я додаю стільки ж і передаю в театр на Таганці Миколи Губенка, який на ці гроші ставить спектакль, присвячений виведенню військ з Афганістану. Ніколи в житті, ні в Афганістані, ні на зустрічах з «афганцями» я не переслідував меркантильних цілей.

— Як ви ставитися до зриву ратифікації українсько-російського договору про дружбу?

— Я не думаю, що це надовго. Тайм-аут, який взяли наші сенатори, тільки для того, щоб «поз'ясовувати» з Україною відносини. Розум повинен перемогти, і наші країни повинні співробітничати. Хочуть того Президенти і політики, чи не хочуть — промисловці, підприємства і бізнесмени, все одно співробітничають, а договір «легалізує» їхні відносини.

— Чи розділяєте ви позицію Юрія Лужкова?

— Ви знаєте, я з ним не раз говорив на цю тему. Для мене це вбивча справа — дружба між Леонідом Даниловичем, Юрієм Михайловичем і мною. Я можу також сказати, що Севастополь — це російське місто. Але сьогодні не час акцентувати на цьому увагу, сьогодні час творити і бути разом. Якось у кабінеті у Леоніда Даниловича я відповідав йому на таке ж саме запитання. Кажу: ось нещодавно ми з Юрієм Михайловичем сиділи й обговорювали питання, обнялися, розцілувалися, розійшлися. Ну що ви мене запитуєте — це все одно, що я буду радити, як жити чоловікові з дружиною. А він відповідає: скажи своєму другові, що якщо він буде претендувати на Севастополь, то нехай знає: Москва — це наше місто, Київської Русі, і ми просто віддали його вам на час. Буде претендувати на Севастополь — заберемо у вас Москву. Звичайно, це був начебто жарт, але Москва дійсно місто Київської Русі. Тому ми не так добре живемо, щоб з жиру біситися. Треба бути стриманими, особливо «у галузі політики».