За чим гнатися — за «чистотою» чи інвестиціями?

Сергій ЯРЕМЕНКО, директор департаменту валютного регулювання НБУ:

— Процес відмивання «брудних грошей» характерний для перехідних і недорозвинених економік. «Чорними грошима» я б назвав гроші, отримані, скажімо, від наркобізнесу, торгівлі зброєю тощо. Потім iдуть «сірі», «майже білі» й інші. Бажання будь-якої країни — повернути ці гроші. Але досвід свідчить, що особливої довіри амністіям і іншим заходам щодо легалізації таких грошей немає. Вони повертаються до нас, як правило, у вигляді інвестицій з офшорів, західних компаній, хоч і належать нашим громадянам. Питання ви поставили, взагалі- то, серйозне. Тим більше, що повертається до нас грошей значно менше, ніж відходить. Приблизно за межами України залишається $2–4 млрд. на рік. От і порахуйте, скільки «набігло» за час нашої незалежності. Скільки повернулося? Треба подивитися статистику, але арифметика виходить не зовсім добра.

Контролем за легалізацією буде, звичайно, хтось займатися. Адже виникне проблема виконання вимог FATF. Усі гроші, отримані незаконним шляхом, легалізувати не вийде. Ми хочемо легалізувати, але коли починаємо виписувати механізм, то це виявляється практично неможливо. Навряд чи ті, хто вкрав гроші, зізнаються: мовляв, я вкрав у цьому, а не в іншому місці. Виходить глухий кут.

Віктор ШЕЙБУТ, заступник начальника податкової міліції України:

— Гроші, вивезені за кордон нашими ділками, було б доцільно піддати податковій амністії. Але лише в тому разі, якщо вони отримані не внаслідок наркобізнесу, вбивств, грабежів, розкрадання антикваріату, особливо небезпечних злочинів, що переслідуються за лінією Інтерполу. Не таємниця, що недосконалість нашої законодавчої системи дозволила деяким людям «заробити» гроші. Свого часу були такі законодавчі акти, що дозволяли, наприклад, обійти демпінг. Скажімо, на самому початку перехідного етапу багато грошей «підняли» на титанових лопатах — їх вивозили як готові вироби, а потім продавали як кольоровий метал. Такі тоді були закони. Гроші подібного походження слід «пробачити» — інакше ми їх уже не повернемо. При амністуванні із цих грошей слід стягнути мінімальний податок (5-7%), щоб вони повернулися сюди й працювали тут, а не за кордоном. Адже, незважаючи на заборони, тисячі громадян України мають рахунки в банках країн Заходу. Вони лежать там «мертвим вантажем», по суті, не приносячи прибутків, що перевищують чотири відсотки річних. А їхні власники ведуть свій бізнес тут.

Ці гроші потрібно легалізувати, встановивши певну «точку відліку». Тоді їх можна буде контролювати. Мене не буде цікавити, наприклад, де підприємець взяв мільйон. А от чому він витратив на двісті тисяч більше я спитати зможу. А сьогодні багато бізнесменів розповідають, мовляв, бабусині-дідусеві гроші або, кажуть, що заробили «на ниві» старого законодавства. Те саме можна сказати й щодо державних чиновників. У нас же немає даних про їхні колишні капіталовкладення. Тут не треба проводити межу між чиновниками, високопоставленими чиновниками, підприємцями. Всі — громадяни України. І, легалізувавши їхні гроші, ми тим самим поставимо крапку в цьому процесі. Зможемо дізнатися, скільки грошей і капіталовкладень у населення. Роблячи крок назад, ми потім зможемо зробити два кроки вперед.

А от серйозніші гроші, виручені шляхом обману вкладників банків, трастових компаній, махінацій, наприклад, на транзиті газу тощо, амністії, звичайно ж, не підлягають.

Анатолій ШИБИКО, перший заступник голови об’єднання «Громадський контроль»:

— Легалізація грошей, отриманих незаконним шляхом, принесла б Україні користі більше, ніж шкоди. Вони являють собою колосальний резерв для інвестицій у економіку. З другого боку — багато хто негативно поставився б до цього кроку. Зросло б психологічне напруження, оскільки в нас у країні значна частина громадян негативно ставляться до багатих людей, які робили свої капітали не зовсім законним шляхом. Але позитиви напевно перекриють негативи.

Провести диференціацію між украденими чиновниками грошима й грошима, укритими від сплати податків, я б не став. Завжди знайдуться люди, які знайдуть шляхи, щоб потрапити під потрібну категорію. Це може стати ще одним стимулятором корупції. Адже обійтися без контролюючого органу в такому випадку не вийде.

Костянтин РАДЧЕНКО, заступник голови Держкомітету України із земельних ресурсів:

— Я категорично проти такого кроку. Люди, які заробили гроші, оминувши закон, повинні нести відповідальність. І повернути гроші тим, у кого вони «забрали» їх. Порядність, чесність і законність — головні мої аргументи. А те, що ці гроші працюють на економіки інших країн, абсолютно не означає, що їх потрібно легалізувати. Постає запитання: «Всі, хто вкрав, залишаться непокараними. Чи не буде це прикладом для інших?» Легалізація таких грошей просто в голові не укладається.

Віталій МОРГУЛІС, генеральний директор Асоціації консалтингових фірм:

— Слід чітко розділяти гроші, нажиті шляхом ухиляння від сплати податків, і гроші, отримані від наркобізнесу, торгівлі зброєю й злочинів на державному рівні зокрема. Перші дійсно слід легалізувати. Їх, по суті, заробляли в умовах незавершеної податкової системи, й цим грошам потрібно дати можливість працювати в Україні.

Украдені гроші (наприклад, як у випадку з Лазаренком) підлягають вилученню. Якщо їх легалізувати, то гроші, отримані злочинним шляхом, повернутися в Україну й будуть належати тим, хто їх украв. Це буде означати заохочення злочинності. Незважаючи на складності міжнародного законодавства про фінансову екстрадицію, ці гроші потрібно повертати тільки шляхом вилучення.