За крок до зрілості
Молодіжна збірна України не змогла стати чемпіоном Європи, поступившись у фінальному матчі команді Нідерландів з рахунком 0:3. Гіркота цієї, не зовсім, здається. заслуженої поразки пройде швидко. Ми згадаємо, що влітку минулого року не сподівалися не тільки на вихід українців до фіналу чемпіонату Європи, а й на вихід нашої команди із групи. Срібні медалі європейської першості стали останніми і найвищими поки що нагородами у біографії більшості гравців цієї команди. Майже половина футболістів «збірної 21- річних» пройшла разом через усі офіційні турніри ФІФА та УЄФА для юних футболістів. Недільний день 4 червня став останнім днем існування цієї команди. Тепер у хлопців попереду лише дорослий футбол, без вікових обмежень. Чи гратимуть ці футболісти у дорослих матчах за звання чемпіонів Європи та світу, чи закінчать свій футбольний шлях у складі маловідомих команд де-небудь на периферії? Чи прозвучать на увесь світ прізвища Пятов, Рибка, Романчук, Чеберячко, Максимов, Ярмаш, Яценко, Чигиринський, Іщенко, Пуканич, Алієв, Михалик, Оберемко, Фещук, Годін, Мілевський, Кривошеєнко, Фомін?
ПОДВІЙНЕ ДЕЖАВЮ
Перед фінальною грою між Україною та Нідерландами хіба що лінивий не згадував 1988 рік, коли наші так само перемогли голандців у стартовому поєдинку і програли їм у фіналі. Тоді це був справжній повноцінний чемпіонат Європи, і в тих іграх за збірну СРСР виступали нинішні тренери українських юнаків Михайличенко та Литовченко. Потім виявилось, що той програний матч став останньою не до кінця здоланою вершиною для збірної СРСР.
Уважному глядачу згадувався не тільки 1988 рік, а вся історія виступів наших футболістів на міжнародній арені. Молодіжна збірна України стала в останні два тижні уособленням нашої гри із зарубіжними конкурентами. Бо ж наші хлопці завжди боролися з кращими командами світу в основному силою і характером. Індивідуальна майстерність наших суперників практично завжди була вищою. Тільки віддаючи грі усі сили, тільки компенсуючи нестачу майстерності силою характеру і бажанням боротися до останнього наші хлопці могли протистояти провідним командам світу.
Увесь час так грати не можна. Рано чи пізно настане втома і сил для протистояння не залишиться. Ні фізичних, ні моральних. Саме цим пояснювалися наші невдачі на міжнародній арені навіть у найуспішніші роки. Саме тому молоді українці не стали чемпіонами Європи.
МОЛОДИЙ ФУТБОЛ
Склалося враженя, що гравці української «молодіжки» після виходу до фіналу самі повірили у власні сили. І дарма. Доки наші хлопці знали своє справжнє місце, вони не давали розслабитися ні собі, ні суперникам. Саме тому м’яч не йшов у наші ворота в іграх проти тих же Нідерландів, Італії, Данії, Сербії, хоча нагод пропустити м’яч у нашої команди було в тих іграх не більше, ніж у фіналі. Різниця в тому, що в попередніх поєдинках українці в кожному епізоді віддавалися грі трохи більше за суперника. Саме це, а не міфічна удача, допомогло нашим втримувати потрібний результат попри те, що реально відбувалося на полі.
У фінальній грі українці вирішили позмагатися з голандцями у майстерності. І одержали цілком очікуваний результат. Рано чи пізно наші мали помилитися першими. Коли це сталося і суперник повів у рахунку, обидві команди полишили тактичні схеми і почали просто грати у футбол. На гостру атаку «синіх» (українці грали саме у синьому) йшла не менш гостра атака «помаранчевих».
Навряд чи варто зважати на моменти, в яких наші могли забити і не забили. У суперників таких моментів було на порядок більше. У «відкритому» футболі наші хлопці змогли нарешті показати, що вміють не тільки дисципліновано оборонятися, а й гостро атакувати. Але ж і команда Нідерландів це теж показала. Наступальні дії майбутніх чемпіонів були значно більш майстерними, ніж у нашої команди.
Збірній України не було сенсу грати в обороні після пропущеного мяча. Наші пішли в атаку і пропустили ще двічі. Підсумок гри виявився справедливим. Друге місце на чемпіонаті Європи для 21-річних — величезний успіх збірної України.
ДАЛІ БУДЕ?
Фінальний турнір молодіжного чемпіонату Європи показав нам, що до успіху нашу збірну може привести єдино можлива тактика — гра від оборони. Так було, так є, так і буде у наступні роки. Найближчий резерв нашої національної збірної досяг успіху таким самим способом, як це робили гравці попередніх поколінь. Як це зробила перша збірна у відбірному турнірі Кубка світу.
Збірна Михайличенка показала збірній Блохіна, за рахунок чого можна успішно грати на великих футбольних форумах. Швидше за все, і сам Блохін чудово це знає. Знає він тепер і про те, що у нас є кому грати за першу збірну, є ким замінити ветеранів команди. Срібні призери молодіжної першості Європи вже готові зробити наступний крок і взяти на себе відповідальність за головну команду країни.
Але це буде не сьогодні і не завтра. Можливо, ми побачимо героїв молодіжного Євро-2006 на справжньому Євро- 2008. А поки що будемо вболівати за національну збірну України на Кубку світу!
