За лаштунками філармонії

Якщо казати про місце, де знедолена нинішнім життям людина, яка прагне до краси, може відпочити душею, то це, насамперед, Колонний зал ім. М.Лисенка Національної філармонії України.

Минулого року усього за три гривні (вартість квитка у третьому ряду на балконі) віддані завсідники однієї з найкращих у Європі зали могли отримати насолоду від мистецтва світових зірок: віолончелістки Наталії Гутман (Росія), скрипаля Олега Криси (США), піаніста Володимира Віардо (США), співачки Ольги Пасічник (Польща). Одержують усі ці та інші визнані майстри, зважаючи на наші обставини, суто умовні гонорари. І все-таки вони знаходять віконця у своїх щільних гастрольних розкладах для того, щоб показатися перед найвдячнішим слухачем у світі — своїми співвітчизниками.

В останній день січня адміністрація філармонії, звітуючи про зроблене, на прес-конференції розповіла про те, що чекає меломанів у нинішньому році. Серед довгого списку найрізноманітніших програм, до нас приїдуть видатні гастролери: піаністка Елісо Вірсаладзе, скрипалі Граф Муржа і Сергій Стадлер. Звичайно ж, цінувальники високого мистецтва бажають чути зi сцени лише музичну «продукцію» найвищого ґатунку.

У вересні Національна філармонія розпочне ювілейну декаду концертів, присвячених 140-річчю з дня її заснування. Відкриються урочистості виконанням Дев’ятої симфонії Бетховена. У цьому музичному проекті візьмуть участь солісти із Німеччини, Італії, Великої Британії, Франції. Зараз проходять переговори з посольствами цих країн, щоб вони допомогли. Адже із численних витрат, що має філармонія (світло, опалення, телефони, охорона, реклама тощо), держава дає гроші лише на зарплатню, а решту, мовляв, треба заробляти самим. Звичайно ж, солісти і творчі колективи їздять за кордон на гастролі і привозять валюту. Та на високі гонорари, що їх просять деякі наші колишні співвітчизники, які тепер стали світовими зірками, цих грошей, зрозуміло, не вистачає. А ще треба оплатити дорогу і готелі, які у Києві не дешевші аніж у Парижі. Тут могли б стати у пригоді спонсори, які за кордоном є у всіх відомих творчих колективів, у фестивалів, театрів і концертних установ. Є вони і у столичної філармонії. Але за відсутності закону про спонсорство і меценатство на серйозні внески у мистецтво заможних людей годі й сподіватися. Отож, проблем у керівництва філармонії вистачає, їх розуміють слухачі, принаймні економічно обізнані.

Філармонія, на жаль, не всевладна і щодо власних кадрів. Відсутність контрактної системи не дозволяє позбутися артистів, що давно вже втратили форму і не користуються «попитом» слухачів. Їх не можна звільнити з роботи, доки вони не досягли пенсійного віку. От і числяться у штаті, інколи виступають у збірних концертах. Послухає хоча би раз недосвідчений слухач таких «митців» — і більше ти його на класичний концерт калачем не заманиш. Потрібно щось із цією практикою робити. Важко змиритися з тим, що класика сьогодні для нашої держави немов нерідна дитина.