За що пани б’ються

Iнформаційна перестрілка між представниками різних гілок влади поступово розширює сектор обстрілу. Не задовольнившись «зоною повноважень», вона перекинулася на «зону відповідальності». Учора прес-служби політичних сил обмінялися відповідними заявами з приводу подальшого вдосконалення політреформи. Як й очікувалося, єдності з цього питання поки що не спостерігається.

Так, член Партії регіонів Віктор Тихонов вважає, що в Україні законодавчо не прописаний механізм контролю за діяльністю Президента.

«Президент увесь час говорить, що він обраний народом і підзвітний йому. А який механізм підзвітності, скажіть мені? А ніякого», — цитує його слова прес-служба Партії регіонів. На думку Тихонова, процедура імпічменту також «практично не прописана» й реалізувати на практиці її «неможливо». «Погляньте, що відбувається сьогодні: навіть якщо внаслідок реформи економічні функції Президента зменшилися, в його руках усе одно залишається настільки сильний важіль, як розпуск ВР. І він контролює силовиків. Це свідчить про те, що, незважаючи на «перекроювання» повноважень, Президент у нас залишається самодержцем. Він може все», — вважає депутат.

Вихід із ситуації, що склалася, Тихонов бачить у поглибленні политреформи, що «дозволить отримати більший контроль за діяльністю першої особи країни». Крім того, Тихонов вважає, що зараз набуває актуальності тема створення верхньої палати Верховної Ради, «або, якщо хочете, палати регіонів». Як голова комітету Верховної Ради з питань державного будівництва, Тихонов виступає за те, що політреформу в Україні необхідно довести до розуму. «Так, вона недосконала, її приймали похапцем, у пакеті, але назад відступати не можна. Іти необхідно лише вперед, приймати супутні закони. Хоча є Конституційний Суд, вищі чиновники країни, які політреформу гальмуватимуть. Але її потрібно приймати, нехай і з «огріхами», а потім удосконалювати».

У цьому його підтримує й один із фундаторів політреформи, голова СДПУ(о) Віктор Медведчук. «Проголосивши шлях до національної єдності, політичні сили, які знаходяться сьогодні при владі, просто зобов’язані негайно продовжити політреформу», — цитує його слова прес-служба есдеків. В іншому випадку, на його думку, нинішнє тертя між гілками влади, яке пов’язане з недосконалістю юридичної бази, ризикує перерости в широке протистояння.

Медведчук вважає, що Президент «показав би хороший приклад, якби виступив з ініціативою продовження політичної реформи». І було б зовсім непогано, якби «Ющенко зміг всадовити за стіл переговорів своїх політичних опонентів при підписанні першого Універсала, який, на жаль, тільки загострив теми НАТО й російської мови. Гадаю, що прийшов час йому готувати другий Універсал, який підтвердить головні принципи демократизації влади й який міг би стати реальною основою для політичної згоди»

З іншого боку, постійний представник Президента в парламенті Юрій Ключковський переконаний якраз у протилежному. На його думку, за сьогоднішніх політичних реалій терміново необхідний закон, який би врегулював порядок дій уряду. «Я хочу підкреслити — саме уряду, а не Президента або Секретаріату Президента», — додав Ключковський. «Прийняття закону про Кабмін допоможе привести в порядок усі ці речі й вивести діяльність Кабміну в русло Конституції й законодавства України», — підкреслив Ключковський «При цьому надзвичайно важливо, щоб такий закон був дуже чітко виписаний, сприяв конструктивній роботі виконавчої влади в Україні й щоб у ньому не було розбіжностей і спроб обмежувати повноваження Президента».

Усі ці заяви свідчать лише про те, що у своїх битвах за повноваження наше політичне панство часто забуває про джерело власної влади — український народ. А одна з демократичних аксіом свідчить: якщо народ — джерело влади, значить, той, хто цю владу дав, має право її й відняти І не обов’язково після закінчення терміну — можна й раніше. Лише за весь цей час жодна з політичних сил, представлених у парламенті, так і не спромоглася пригадати про це. Хоча першим і найлогічнішим ходом з вдосконалення політреформи є саме розробка механізму відкликання депутатів. В іншому випадку всі ці розмови про «політичну відповідальність» перед виборцями не варті й ламаного гроша.