За сценарієм
Iз кінця минулого тижня Віктор Янукович, тепер у новому для нього статусі «пригнобленого опозиціонера», відновив турне країною. У зв’язку з дефіцитом часу за день він навідується одразу до двох регіонів. Прем’єр-відпускник уже встиг побувати на сході — в Донецьку та Луганську, в Криму — в Севастополі та Сімферополі, на півдні — в Одесі та Миколаєві. Сценарій спілкування з потенційними виборцями скрізь приблизно однаковий: покладання квітів до пам’ятника Невідомому солдату, мітинг на центральній площі обласного центру, відвідування місцевої святині або визначної пам’ятки, виступ в ефірі регіонального телеканалу. Під час візитів Віктора Федоровича, крім найближчих помічників, супроводжують депутати з колись провладних фракцій, яких обирали в цих місцях, а також представники виконавчої влади.
Країною кандидат пересувається на окремому літаку. Шкода, але розвідати рівень комфорту та фешенебельності, навіть підглянути його марку не вдалося: журналісти «прем’єрського пулу» літають «передовим» бортом, що скрізь прибуває загодя. Так сталося й цього разу: коли два мікроавтобуси з пресою вже виїжджали з пустинного військового аеродрому Бельбек, що під Севастополем, низки іномарок зі «спецномерами» туди лише підтягалися для зустрічі. Менше ніж за годину до запланованої зустрічі претендента з народом центральна севастопольська площа Нахімова була на диво небагатолюдна. У віддаленому її куточку — шість агітаційних наметів, із яких блакитні стрічки, листівки, портрети та прапорці з відповідною символікою досить жваво розходилися по всьому центру. У комплекті — портрети кандидата, тези передвиборної програми, картонний лик Архістратига Михайла з «Молитвою вірних чад канонічної Української Православної Церкви за раба Божого Віктора Януковича», а також листівка із заголовком «Заради «західної» демократії нам рекомендують стати зрадниками!» Готуючись до зустрічі, симпатики Віктора Федоровича на опозиційний манер усе навколо — від огорож і дерев до загривків зворушливих дворняг — обв’язують синіми тканинними стрічками. Крім цього, ознак «передвиборної істерії» в місті практично жодних. На шляху подорожі трапилися лише дві машини з оранжевими «відзнаками», — інші або зовсім без таких, або вже з синіми.
Біля пам’ятника Нахімову какофонія звуків: від агітаційних наметів долинають наспіви «Шансона», з динаміків із хрипом вириваються шум прибою та крики чайок, із боку бухти — гудки «морських трамваїв». Від невеликої сцени, заштореної вигорілою парусиною та національним прапором, — хвалебні пісні «місту слави російських моряків» у виконанні його обдарованих уродженців різного віку. Народ потихеньку прибуває. Незабаром на площі вже буквально яблуку ніде впасти. Більшість присутніх — пенсіонери та підлітки.
Янукович з’являється якось несподівано. Поспіхом уклоняється Вічному вогню та крізь щільний натовп прихильників не без зусиль пробирається до сцени. Прийом уже надто емоційний: старенькі, ковтаючи сльози радості, підносять ікони і, благословляючи, шепотять: «Ми за тебе довіку стоїмо, синку!», «Тримайся! Скоро перемога!», «Красень ти наш! Змарнів, бідний!». Хрестять усіх, включаючи охорону, й уже вслід відчайдушно кричать: «Синки, не зрадьте, лише не зрадьте! Його стільки кинули!..»
Про те, хто, як і в яких кількостях його зрадив, Віктор Федорович розповідає сам просто зі сцени. Його викривальні спічі лаконічні: разом із привітаннями та подяками за віддані голоси виступ триває не більше п’яти-семи хвилин. Риторика за суттю опозиційна — досить різке відмежування від нинішньої влади, оголошення рішень Верховного Суду та Верховної Ради неконституційними, таврування «оранжевого путчу». Утім, все це коротко викладене у вищезазначеній агітці. Формулювання Севастопольського регіонального відділення Партії Регіонів вельми різкі: «західні «охоронці демократії» вже управляють нашою державою», «самопроголошений «батько маленьких українців» Ющенко», «історія повторюється — Адольф Гітлер уже «визволяв» есесівців від химери совісті» (виділено напівжирним), «початий шабаш під назвою «Сила народу», «бандитське захоплення влади, фінансоване зі США» і далі в тому ж дусі. Як резюме — заклик «підтвердити 26 грудня свій усвідомлений вибір». Утім, у місті за Януковича проголосували 89%.
Сам кандидат скромний — про його заслуги та чесноти говорять інші: депутати міськради, герої війни, лідери молодіжних і жіночих організацій, директори підприємств й інші видатні товариші. Виступи відверто затягуються, часто доходить до некоректних різкостей і відвертих дурниць на зразок хорового заспіву пісні «Вставай, страна огромная» або голосування шляхом підняття рук за позбавлення Леоніда Кучми статусу почесного громадянина міста. Помічники прем’єра помітно роздратовані, доводиться спостерігати за їхньою млявою суперечкою з представницею місцевої адміністрації, яка затверджувала список допущених до мікрофона. Та захищається: мовляв, саме такі промови милі присутнім, «ви нічого не розумієте в місцевій специфіці». Ситуацію рятує спонтанна поява матері з дитиною. Малятко, кумедно шепелявлячи, за напучуванням матусі закликає всіх «молитися за Віктора Федоровича!» і під схвальні вигуки вручає йому синю кульку. Янукович дитину цілує, присутнім дякує, кульку передаровує найближчому ветеранові, мітинг закриває та вирушає на місцеве телебачення.
Зустріч із виборцями в Сімферополі і за змістом, і за антуражем більше скидалася на аналогічні заходи київського масштабу. Пізніше соратники Віктора Федоровича розтлумачили, що, з погляду передвиборної стратегії, вона була значущіша за севастопольську, оскільки в столиці автономії зібралися представники кожного району та міста півострова: «Там переважали емоції, тут — здоровий глузд». Як у залі Кримського українського музичного театру, де відбувалася перша частина спілкування, так і під його стінами — на центральній площі перед Радою Міністрів, де відбулася друга, крім традиційної для таких акцій публіки, зібралися чимало представників місцевої еліти — середнього віку, спокійних і розсудливих людей. На мітингу багато з них стояли мовчки, стримано спостерігали за тим, що відбувається. Утім уже до кінця заходу багато з них, розмахуючи синіми прапорцями та скандуючи «Я-ну-ко-вич!!!», вельми бурхливо висловлювали готовність «відстояти рідну землю», яку, за запевненнями кандидата, «прийшли поганити оранжеві».
Текст, поспішно проголошений у залі театру, практично ідентичний тому, який кілька годин тому слухали севастопольці. Та сама опозиційність і, як не дивно, ані слова про передвиборну програму або перші кроки після гіпотетичної перемоги, окрім тез, «орієнтованих на місцевість», — про російську мову та подвійне громадянство. Подібна риторика звучала й із балкона будівлі, під величезною, нависаючою з даху розтяжкою: «Ми за Януковича!». Народу зібралося чимало, в тому числі жителі стаціонарного наметового містечка на підтримку Віктора Федоровича, які дислокуються в брезентових житлах уже декілька днів. Лозунги відрізнялися «оригінальністю»: «Геть навіжений націоналізм!», «Ні НАТО!», «Вічна ганьба зрадникам Союзу! Ганьба їхнім ідейним наступникам!». Плюс портрет Путіна та ціле море російських прапорів.
Не обійшлося і без опонентів. «Оранжевих» було небагато, їх відтіснили до самого узбіччя площі, мало не випхнувши на проїжджу частину. «Ющенківці», не маючи сил чинити опір, мляво розмахували трьома апельсиновими знаменами, зрідка та тихо скандуючи прізвище свого кумира.
Кульмінацією мітингу став виступ місцевого активіста, який закликав не розтратити, а примножити потенціал другого туру: «У кожного покоління своя війна. Нам випало битися за Україну, рідний дім для всіх народів і конфесій. Вікторе Федоровичу, ви — символ нашої боротьби, бажаємо перемоги!» Натовп буквально заревів від захоплення. Узагалі емоційність, із якою кримчани вітали Януковича, анітрохи не поступається теплоті прийому Ющенка на столичному Майдані. Перед тим, як покинути балкон, прем’єр ще довго розсилав повітряні поцілунки та потискав руки.
Сонце остаточно сховалося за зеленою будівлею Радміну, перший поверх якої вже встигли перефарбувати в синій, стемніло і мітинг згорнули. Можливо, в зв’язку з відсутністю традиційного для таких випадків концерту, величезна маса людей зникла з площі буквально за лічені хвилини. Агітаційні намети також демонтували.
Нова передвиборна стратегія Віктора Януковича передбачає відвідування «правильних» регіонів, чомусь зовсім ігноруючи «проблемні». Так, на четвер запланована поїздка Віктора Федоровича до Полтави, на п’ятницю — до Харкова. І хоча сам Янукович не заперечує готовності спілкуватися з виборцями в будь-якому куточку країни, вояжі до Львова, Івано-Франківська, Тернополя або хоч би Хмельницька досі не анонсувалися. Охорона кандидата пояснює негласне вето неможливістю стовідсоткових гарантій безпеки. Найближчі соратники — небажанням «нагнітати ситуацію». «Однаково там уже нічого не переробити», — кажуть вони.
