Заблокувати «інакодумство»

Ганебна історія переслідування кримськими окупантами журналіста Миколи Семени доходить до кульмінації — 22 вересня о 14.30 відбудеться останнє «судове засідання» в Сімферополі, на якому «суддя» ухвалить вирок нашому колезі за «заклики до порушення територіальної цілісності» РФ відповідно до введеної у грудні 2013 — травні 2014 року в Кримінальний кодекс Росії статті 280.1. Нагадаємо, все розпочалося з обшуків 19 квітня 2016 року в помешканні Миколи Михайловича, під час якого ФСБшники вилучити в журналіста ноутбук і всі цифрові носії, щоб відкрити справу за опубліковану ним статтю в розділі «Думки» на ресурсі Крим.Реалії із заголовком «Блокада — перший необхідний крок зі звільнення Криму».

Під час процесу, за яким слідкував «День», так звані правоохоронці окупантів діяли в традиційному для себе стилі: ФСБшники підготували своє «обвинувачення», незаконно стежачи за роботою журналіста з комп’ютером, доказом у справі слугувала «лінгвістична експертиза», зроблена «експертом», котрий сам припускався орфографічних помилок... Нагадаємо, як розповідав раніше «Дню» один із адвокатів Миколи Семени Андрій Сабінін, «у матеріалах справи зазначено, що 10 вересня 2015 р. виявили, як Семена писав погану статтю. А дозвіл на прослуховування і читання його електронної пошти отримали наступного дня від голови Верховного суду Криму. Причому в дозволі на прослуховування фігурують адреси e-mail, якими журналіст не користувався по кілька місяців. А суд, щоб схвалити стеження заднім числом, не знайшов жодного кращого формулювання, окрім як написати, що 10 вересня отримати судовий дозвіл не вдалося, а тому можна їм дозволити прослухувати. Але в матеріалах справи фігурують ще й скріншоти від 9 вересня. Тож зрозуміло, що ФСБ моніторила комп’ютер і пошту неугодного журналіста в постійному режимі». Та й обвинувальний висновок журналістові вручили в ФСБ, а не прокуратурі. І, звичайно, у матеріалах «справи» фігурували показання «свідків», що фактично є просто доносами. Як ділилися з «Днем» адвокати та режисер-документаліст Валерій Балаян, «судовий процес» відбувався спокійно, проте всі клопотання захисту однозначно відхилялися.

ВАЛЕРІЙ БАЛАЯН, ІЛЬМІ УМЕРОВ ТА МИКОЛА СЕМЕНА / ФОТО З ФЕЙСБУК-СТОРІНКИ ВАЛЕРІЯ БАЛАЯНА

І от цього понеділка відбулося засідання, на якому Микола Михайлович, до анексії — багаторічний власкор «Дня», виголосив своє останнє слово. Розлога цитата тут не буде зайвою:

«...Усі учасники процесу — свідки того, що я був тут гранично відкритий, говорив чесно і щиро, як і писав свої книги і свої статті в газетах, журналах та інтернеті. При цьому я спирався як на міжнародне право, так і на внутрішнє російське й українське законодавство, і у всіх випадках переконливо аргументував свою позицію. Я думаю, що саме так і повинен завжди чинити будь-який свідомий і законослухняний громадянин будь-якої держави: і України, і Росії зокрема. І держава не тільки не має законного права його за це судити, але не має й морального права йому докоряти за це, тим більше, що в Конституції вона гарантувала свободу слова і свободу думок. Інакше ця держава приречена.

Я не розумію, як можна переслідувати журналіста за текст, на якому тричі позначено, що це «думка», за статтею 280.1, якщо є стаття 29-я Конституції, спеціально присвячена праву громадян на думку, і стаття 52-я, яка забороняє його незаконно обмежувати, що й зводить це поняття з моральної в суто юридичну площину.

І тому я зараз можу констатувати, що моя думка з питання Криму збігається з думкою світової більшості, всіх міжнародних організацій, урядів переважної частини країн. Понад те — вона збігається з думкою великої частини російського політикуму, який сьогодні відкрито говорить, що Крим належить Україні навіть за російськими законами. Росія, яка мене судить, сьогодні з цього питання в глибокій меншості, і її позиція не базується на законі. Тому ця кримінальна справа взагалі не базується на вимогах Конституції, на обов’язковому для Росії — як членові ООН — міжнародному праві та на чинному законодавстві Росії.

Влада намагається зробити так, щоб у країні не було опубліковано жодної думки, відмінної від думки влади. Але справа в тому, що це порушення Конституції ...».

«Для того, щоб осмислити те, що з нами усіма сталося, між засіданнями суду я ще раз перечитав багато літератури, яка розповідає про репресії в Росії в усі періоди її історії, від царського періоду, ще від декабристів, до нинішнього часу. Можу сказати, що сьогодні в результаті всіх політичних процесів, які тривають у Росії, я передбачаю, що через зовсім короткий час всі нині репресовані будуть реабілітовані, а в суспільстві незабаром з’явиться новий потужний потік тюремної літератури. Буде багато нових Достоєвських, нових Солженіциних, нових Шемякіних, нові «Діти Арбата» і новий «Один день Івана Денисовича», з’явиться новий «Архіпелаг ГУЛАГ», буде багато нових письменників, які детально, за документами напишуть історію Криму 2014—2017 років, опишуть і цю анексію, і ці суди, і цю прокуратуру, і саме так цей період увійде в історію Росії. Він увійде не так, як її описують зараз примітивні кримські газети й телебачення, а так, як напишуть ті, кого сьогодні переслідують, і це буде новий етап ганьби для Росії. Історія Росії 2014 року буде відновлена значно раніше, ніж була відновлена історія і сказана правда про репресії 30-х років, зовсім скоро. І 2014—2017 роки увійдуть в історію як вони є.

Навіщо все це Росії, яка ганебно демонструє неповагу до своїх громадян, а громадяни демонструють зневагу до свого гонителя-держави?..».

«...Але я знаю, що є й інша Росія, ціле співтовариство прогресивних мислителів і діячів, які приймуть Росію поранену і вилікують її. Тому очевидно, що Росія сьогодні стоїть напередодні великих якісних змін у політиці. Мине короткий час — я думаю, не більше 2—3 років, — і політична ситуація в країні кардинально зміниться. Всі політичні справи будуть переглянуті і їхні жертви будуть реабілітовані. Як тоді почуватимуться учасники цих політичних процесів, які виступали на стороні обвинувачення? Я передбачаю, що протягом найближчих 2—3 років уже світове співтовариство знову буде вирішувати питання про статус Криму, і тоді будуть розглянуті всі можливі варіанти: і повернення Криму до складу України, і Кримськотатарська національна республіка, і варіанти незалежної держави, і всі інші варіанти. Але ясно одне, що жоден з них не буде збігатися з нинішнім його статусом, як незаконним, і рішення буде прийнято на основі міжнародного права, і всіх винних у порушеннях закону в 2014—2017 роках буде покарано. В першу чергу буде відновлено право громадян на висловлення своєї думки...».

«Тому цей вирок, якщо він буде обвинувальним, це вирок не так мені, українському журналісту, як усій журналістиці в Росії. Бо якщо не буде свободи слова для всіх, не буде свободи вираження думок для всіх — то не буде взагалі й журналістики як такої, не буде свободи слова — не буде громадянського суспільства, не буде чесного правосуддя — не буде правового суспільства, тоді і громадяни перестануть бути громадянами, а будуть васалами. Потрібно тільки одне — щоб для цього у всіх була політична воля. І вона, я вірю, скоро буде...».

Це голос мислячої і порядної людини, громадянина. Та чи є кому його почути? Сторона обвинувачення на засіданні в понеділок попросила для Семени покарання у вигляді трьох років позбавлення волі умовно з випробувальним терміном у три роки та позбавлення на три роки права займатися будь-якою публічною діяльністю. Валерій Балаян, котрий відвідав більшість засідань у справі журналіста, вважає: «Це прохання про вирок якраз показує, навіщо це все зроблено: щоб людина три роки, навіть перебуваючи на волі, не могла ні писати, ні давати інтерв’ю, ні вести жодної публічної чи викладацької діяльності. Тобто, щоб людина була повністю заблокована, «рота закрила». Щоб не те що якийсь спротив, а просто якісь інакші думки у публічному просторі Криму не лунали».

Нагадаємо, максимальний термін за інкриміновану журналістові статтю КК Росії — п’ять років позбавлення волі. Тому не дивно, що ті, хто підтримує Миколу Михайловича, сприйняли таке прохання обвинувачення все ж таки «зі стриманим оптимізмом». Адже від самого початку судового розгляду справи і Олександр Попков, і Андрій Сабінін, адвокати журналіста, говорили про те, що вирок буде однозначно обвинувальний. Та цей оптимізм дуже хиткий. «Будь-який обвинувальний вирок я сприйму негативно, — говорить «Дню» адвокат Олександр Попков. — Тому що не справа держави, влади переслідувати журналіста за його думку, за його політичні переконання. Причому за ті переконання, які поділяють із ним більшість людей у світі. Будь-який обвинувальний вирок, навіть умовний, накладає на Миколу серйозні обмеження».

Валерій Балаян зокрема нагадує, що насправді «суддя» може дати зовсім інший вирок. «І ми всі, й пан Микола, сподіваємося, що все ж таки до цього не дійде, — говорить Валерій Вазгенович. — Але перед тим була справа Сервера Караметова, де я був у статусі захисника. Це 76-річний дідусь, який вийшов просто з плакатом: «Путін, наші діти — не терористи!». У суді ми сподівалися, що йому зараз, може, дадуть 500 рублів штрафу — а цю нижчу межу можна було йому дати. Ця суддя, жінка, дивилася ніби з розумінням, що це такий старий дідусь, хворий, який погано чує, погано розуміє російську мову... Але... потім вона три з половиною години — уявіть собі! — проводить у нарадчій кімнаті. Виходить і дає цьому діду 10 діб арешту та 10 тисяч рублів штрафу за так званий спротив, хоча жодного спротиву міліції не було...Уже досить прозоро видно, що ці вироки не робляться цими суддями. Це певні установки, й адвокати навіть кажуть, що це не в межах Криму вирішується, а йде десь вище..». Валерій Балаян нагадує також, що в такій же ситуації, як Микола Семена, нині опинився заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу Ільмі Умеров, який виголосив своє останнє слово у сімферопольському суді 19 вересня.

Чого чекати від 22 вересня? «Поки ми у п’ятницю о 14.30 цей вирок не почуємо, ми не можемо зараз ні на що сподіватися, — підсумовує Валерій Балаян. — Тому що це взагалі ніякий не суд, це кривосуддя. Це повна імітація процесу суду. «Суддя» сидить, уважно слухає, хитає головою і все таке, ввічливо поводиться, придратися ні до чого неможливо. Тобто це зовні виглядає як суд. І водночас усі клопотання захисту відхиляються... До останніх хвилин не можна розраховувати ні на що».

Адвокати ж готуються до апеляційних скарг. «Судовий розгляд був досить формальним, просто для дотримання процедури. Суд не намагався розібратися в усіх процесуальних ляпах, незаконному прослуховуванні та стеженні, безграмотності експерта, — перераховує Олександр Попков. — Безумовно, ми будемо оскаржувати (вирок. — Ред.) і в міжнародних інстанціях, але поки ще нам треба пройти стадію апеляції».