ЗАПИТАННЯ «Дня»

Віталій МАРГУЛІС, економіст- експерт, член Координаційно- експертної ради об’єднання підприємців України:

— На перших етапах, я маю на увазі початок 90-х років, західна допомога була набагато ефективнішою, ніж сьогодні. Тоді іноземні партнери витрачали кошти на навчання наших фахівців, запрошували їх на стажування до себе, в Європу, до Сполучених Штатів. З часом дещо змінилися напрямки цієї допомоги. Переважно вона почала набувати форми кредитування та консультування тут на місці. Стосовно кредитування: найменш ефективним, на мою думку, є кредитування державних програм. Досвід свідчить, що потім виникає дуже багато питань, на які важко відповісти. Більш ефективним є пільгове кредитування недержавних структур, а особливо кредитні лінії для підтримки малих і середніх підприємств. Чи викликає це патерналістські настрої? У випадку, коли кредитуються державні програми, можливо, так. Коли йдеться про допомогу неурядовому сектору — ні, тому що за кредит його одержувач відповідає своєю власністю. Найбільш ефективний цей вид допомоги, якщо це не просто кредит, а інвестиція, коли ця грошова допомога, до речі, часто-густо в невеликих розмірах, надається за умови входження кредитора до співвласників. Така допомога є найбільш ефективною в підтримці розвитку приватного підприємництва. На мою думку, відповідним інституціям на Заході треба більш чітко усвідомити, з ким вони мають працювати для того, щоби досягти найбільшої ефективності від своєї допомоги. Важко визначити ефективність інституту технічної допомоги, маю на увазі поради, які надають західні фахівці. Чому? Для того щоб усвідомлювати, що тут відбувається, треба було тут народитися й вирости. Далеко не всі, незважаючи на те, що вони дуже кваліфіковані фахівці, спроможні зрозуміти, що тут у нас відбувається чи може відбутися. Тому, на мою думку, поради іноземних консультантів є менш ефективними, ніж бачення наших вітчизняних консультантів, які досконало знають і нашу ситуацію, і бачать конкретні шляхи її поліпшення. Тому не можна дати однозначну відповідь на ваші запитання. Вона залежить від того, у якому напрямку йде ця допомога, яким чином вона використовується і, головне, кому вона надається.

Богдан ГАВРИЛИШИН, директор Міжнародного інституту менеджменту (Швейцарія):

— Ми опинилися у зачарованому колі. Скільки було усього — сотні й сотні проектів тієї допомоги, але не було концентрації зусилля, щоб зробити прорив. Дуже часто люди із Заходу, які відповідали за ці проекти, не були людьми найвищої кваліфікації, хоча припускаю, що були певні зловживання й з українського боку. Коли Україна почала отримувати допомогу чи кредити, треба було спрямовувати їх у сектор економіки, де можна швидко піднести продуктивність. Ще коли не йшла мова про безробіття, я запропонував виплачувати тим, кого звільнять у зв’язку з реструктуризацією промислового сектора, по 15 доларів щомісячно. Таким чином спрямовуючи ті позички на підвищення пропозиції, але й одночасно сплачуючи людям, ми замість того, щоби друкувати свої гроші, могли б збільшувати й попит. Але ця ідея не пройшла у Світовому банку. Технічна допомога — це теж певного роду конкуренція. Кожна держава хоче зробити свій внесок, але вона хоче, щоб тільки її люди реалізували цей проект — це відразу потроює кошт. Конкретний приклад — як створили програму ТACIS. 14 місяців вибирали реалізатора цього проекту. Призначили компанію аудиторів з Франції, яка не мала ніякого поняття, що то є «менеджмент ед’юкейшн», яка першим ділом ... замовила програмне забезпечення для комп’ютерів... французькою мовою... Крім того, багато хто з консультантів просто не розуміє нашого контексту — що може пройти, що не може пройти, а що взагалі не годиться.