Здатний — не здатний

Затримання колишнього заступника голови Нацбанку Володимира Бондаря за підозрою у зловживанні службовим становищем у черговий раз висвітлило нездорове, якщо не сказати більше, ставлення до чинної влади навіть її найперших носіїв.

Якби керівник уряду Вітор Ющенко, коментуючи із Миколаєва звинувачення на адресу свого колишнього заступника, сказав тільки те, що В.Бондар «не здатний здійснити будь-яке правопорушення», його слова були б цілком зрозумілі. Громадянин Ющенко має право вірити чи не вірити будь-кому. Але надалі прем’єр висловив сподівання, що у випадку із затриманням Бондаря не будуть працювати «закон сили чи політичні інтриги». Іншими словами керівник уряду поставив під сумнів об’єктивність київської прокуратури у її бажанні розслідувати справу про збитки у 5 мільйонів доларів, яких ніби завдав державі у 1997 році Володимир Бондар на посаді заступника голови Нацбанку. Зайве згадувати весь масив звинувачень, що висунутий сьогодні на адресу вітчизняних правоохоронних структур, і зокрема прокуратури. Звинувачення у необ’єктивності, упередженості й виконанні політичних замовлень стали настільки звичними, що на них майже не зважають. І дарма. Тому що спростувати такі звинувачення й поновити повагу до себе, а значить і до закону, можна лише якнайшвидше доводячи справи до відкритого суду, який і має визначати вину або невинність. Що ж ми маємо на практиці? Той же Павло Лазаренко міцно зацементований у народну свідомість як злодій, що вкрав ледь не півдержави. Але ж суду над Лазаренком ще не було! Можна принагідно згадати цілий ряд відомих політиків, котрі звинувачувалися у кримінальних злочинах із розкраданням багатомільйонних сум. Це і Олександр Ткаченко, і Юхим Звягільський, і ще ряд дуже відомих у владі людей, у справах яких суди так і не відбулися. Народу досі невідомо, чи крали ці політики мільйони, чи це неправда. Якщо неправда, то мають нести відповідальність ті, хто цю неправду тиражував на весь світ.

Кожна подібна справа робить слідство і суд вразливими до звинувачень у всіх гріхах. Видається навіть, що ті, хто мав би встановлювати законність, після кожної своєї дії прислухаються: а що скажуть про це «нагорі». І «нагорі» не мовчать. Віктор Ющенко, котрий після тривалого періоду мовчанки й піддакування Президенту раптом заговорив від свого імені, не розуміє, певно, що роблячи припушення щодо «закону сили», який ніби може мати місце у діях прокуратури, підставляє під удар всю систему влади. Бо якщо людина, на котрій «висять» мільйони і навіть мільярди невідомо куди зниклих коштів, називає себе «в’язнем совісті», тоді дрібні шахраї та злодії, котрі очікують суду за гратами, мають бути ще більш «політичними». А неплатники податків тепер цілком слушно називатимуть себе постраждалими за протидію «Партії Регіонів», очолюваної головним українським збирачем податків. І так до безкінечності.

Говорити в таких умовах про законність зовсім не виходить. Коли кожна дія влади розглядається як чиєсь замовлення годі сподіватися на найменшу довіру до влади. Ставлячи (може й не безпідставно) під сумнів дії прокуратури, Віктор Ющенко завдає ще одного удару по владі, уособленням якої є сам. Тим більше, що прем’єр висловлює поки тільки абстрактні підозри у «політичних інтригах», а прокуратура має на ключову фiгуру з очолюваного ним свого часу Нацбанку цілком конкретну кримінальну справу.

КОМЕНТАРІ

Володимир СЕМИНОЖЕНКО, депутатська група «Солідарність»:

— Стосовно подій, із розміщенням резервів Національного банку, що відбувалися раніше, можна дати неоднозначну оцінку. По-перше, в той час резервний фонд суттєво знижувався і саме в той час була найбільша критика тодішнього голови Національного банку Віктора Ющенка. Адже, я пам’ятаю, що навіть тоді він мав не дуже впевнену позицію iз цих питань, але основні процеси, що проходили з резервним фондом, були пов’язані з його першим заступником В. Бондарем. Так, дійсно можна говорити про певну виправданість деяких кредитів, що давалися з резервного фонду. Але походження частини грошей досі не з’ясовано і є великі питання до правових оцінок цього. Я думаю, що саме ці правові оцінки повинні відбутися в рамках слідства.

Я не бачу в затриманні В. Бондаря жодних політичних мотивів і думаю, що нинi вся критика приховування корупційних дій, за наявності підстав, має реалізовуватися владою. І якщо є підстави у звинуваченні в корупції, то треба розкрити всі дії, які призвели до цього.

Олексій МАРЧЕНКО, депутатська группа «Відродження регіонів»:

— Я виходжу з того, що якщо люди дійсно причетні до махінацій, а саме так називалися речі, які інкримінувалися посадовим особам Національного банку, вони мають відповідати за законом, як і всі інші в нашій державі. І якщо в даному випадку Бондар порушив закон, він має відповідати так само, як і всі інші, хто порушив закон. Проте, мене в цій ситуації дивує лише одна річ: керівник не знав, що робить його заступник. Адже мова йде не про дрібниці. Мова йде про питання, які розглядаються на високому рівні, адже від них залежить подальша співпраця з міжнародними фінансовими організаціями, банківськими, кредитними структурами. Від цього залежить і подальша доля України, бо наша держава поки що дійсно є залежною від цих речей. Якщо ж мова йде про сотні мільйонів гривень, то мені здається в цій ситуації, вся та команда, що була причетна до махінацій (а я не вірю в те, що керівництву банка нічого не було невідомо) має відповідати за такі речі. Сьогодні вже можна сказати, що це вплинуло на економічний стан держави – по Україні у зв’язку iз цим було припинено виконання програми розширеного фінансування МФВ. І можливо, якщо б цього не відбулося, то ситуація можливо була б іншою. Це питання буде обов’язково присутнє при заслуховуванні звіту уряду в парламенті, буде обов’язково ставитися воно й при оцінці діяльності уряду.

Олександр РЯБЧЕНКО, голова спеціальної контрольної комісії Верховної Ради з питань приватизації:

— Арешт Бондаря, свідчення та карна справа, природно, розглядатимуться через призму особи прем’єр-міністра Віктора Ющенка, що, звичайно, політично (з погляду іміджу) матиме вплив, нібито накладе тінь на особу Ющенка як на людину, котра очолювала в той час Нацбанк (якщо буде встановлено порушення закону і суд ухвалить рішення про покарання Бондаря). Однак юридично Ющенко недоступний, — я гадаю, там ніде немає жодного його підпису, все підписував Бондар. Малоймовірно, щоб голова Нацбанку підписував папери у справах, які веде його перший заступник. 10 квітня, коли в парламенті обговорюватиметься звіт уряду, це не матиме практичних наслідків і не чинитиме ніякого впливу на підсумки голосування: народні депутати керуватимуться абсолютно іншими критеріями. Дуже короткий термін, щоб створити подію, яка могла б впливати... На громадську думку — так. На депутатів же вплинути неможливо, та й прокуратура не така безглузда, щоб арештувати когось із розрахунку на те, що депутати по-іншому голосуватимуть. Для цього потрібні документи. Установили щось — давайте документи, якщо вони існують, довідки. Якби були документи про якісь незаконні операції, в яких брали участь члени нинішнього уряду, то це мало б сенс, а арешт за давньою справою навряд чи буде сприйнято депутатами як певний сигнал. Усе було давно відомо. І ще тоді могли арештувати, а могли й не арештовувати. Предмет для карного розслідування, безсумнівно, існує. Інша річ, саме чим було викликано порушення інтересів держави — користю чи професійною недоробкою? Це питання, напевно, і має розглядатися в суді. Можливо, за час, котрий відтоді минув, отримано якісь нові дані... Якщо їх депутатам буде надано і, справді, вони містять обвинувачення проти нинішніх членів уряду, то це буде серйозно...