Зміни на білорусько- українському кордоні

Міноборони України вирішило збільшити зону відповідальності Північного оперативного командування, штаб якого розташовано в Чернігові. Під його контроль передано Харківську область. До цього рішення до складу Північного командування входили армійські частини, розташовані на території шести областей, чотири з яких — Житомирська, Сумська, Київська та Чернігівська — межують з кордонами Росії та Білорусі. Проте генерали в Києві відкидають будь-який зв’язок між цими діями України та планами Москви та Мінська розташувати на території Білорусі нове спільне потужне військове угруповання. Про ці наміри днями ще раз оголосив президент Білорусі Олександр Лукашенко.

Передача Харківської області зі складу Південного оперативного командування до Північного викликана бажанням Києва домогтися пропорційного розміщення військових потенціалів на території позаблокової країни, оскільки існує диспропорція, що ускладнює управління. Штаб у Одесі нині контролює 9 областей країни плюс Крим. А Чернігів — лише сім. За словами першого заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України генерала Миколи Пальчука, і після зміни військового господаря Харківської області ця проблема не є повністю вирішеною.

— Проте чи не викликали ці дії Києва невдоволення з боку Москви?

— Борони Боже. Такі інсинуації були хіба що два-три роки тому, коли ми лише створили Північне командування. Проте в нас угруповання військ на території, яка межує з територією Російської Федерації, не збільшилося. Навпаки — зменшується з кожним роком.

— Але ж у намірах Москви разом з Мінськом простежується протилежна тенденція. Поява спільного російського-білоруського угруповання на території Білорусі означатиме посилення військової потужності поблизу кордонів України?

— Сто тисяч і двісті тисяч, як там кажуть, — це лише заяви. Реальних кроків немає. Я вважаю, що зробити це буде не так просто — розгорнути додаткове угруповання на території іншої країни. Адже зробити це можна лише за рахунок Росії. Інфраструктура, яка існувала раніше, вже порушена. І де війська взяти? А війська там мають бути більш- менш високого ступеня готовності. Тож поки що все це — на рівні політичних заяв.

— Проте якщо ці плани почнуть реалізуватися, чи будуть тоді зроблені відповідні висновки у військовій політиці України?

— Обов’язково.