Знак любові

Свій славнозвісний твір «Повій, вітре, на Вкраїну» Степан Руданський написав у 1856 році, коли навчався у медико-хірургічній академії в Петербурзі. Цього року пісні, яка давно вже стала народною, виповнюється 165 років. З цієї нагоди на малій батьківщині Степана Руданського, поблизу його музею у Хомутинцях, встановили пам’ятник поезії «Повій, вітре, на Вкраїну». Через карантин відкрили його скромно, у рамках традиційних Днів сатири і гумору імені Степана Руданського. У такий спосіб, як каже в.о. старости Хомутинців Оксана МУДРИК, земляки вирішили вшанувати пам’ять про земляка, автора сатиричних творів та співомовок Степана Руданського.

«Пам’ять про Руданських у селі зберігається і живе багато років. Дотепер односельці доглядають за могилою його батьків, вшановуємо видатного земляка на усі свята, — каже Оксана Мудрик. — Сам поет навчався в Шаргородській бурсі, в духовній семінарії в Кам’янці-Подільському, Петербурзькій медичній академії. Працював лікарем у Криму, а похований у Ялті. Попри те, що він прожив на світі лише 40 років, встиг залишити гострі сатиричні твори, які не втратили актуальності і в наш час. Серед ліричних віршів найбільш відомим є покладений на музику «Повій, вітре, на Вкраїну». Цей твір уже став народним, його знають і дорослі, і діти. Оскільки цього року пісні виповнюється 165 років, ми вирішили закарбувати цю дату і встановити пам’ятник. Він розташований поруч із музеєм поета, пам’ятником та могилою батьків Степана Руданського. Тепер буде ще одна локація, куди навідуватимуться люди, вшановуючи пам’ять нашого великого земляка».

Пам’ятник виготовити і встановити вдалося завдяки гранту, який Хомутинці виграли у рамках обласного конкурсу проєктів розвитку територіальних громад. Він стане однією з локацій у місцевому туристичному маршруті «Садиби Руданських», який має попит серед гостей села. Пам’ятник виготовлений з граніту, виконаний у формі книжки, на сторінках якої викарбувані слова пісні «Повій, вітре, на Вкраїну». Вона, як відзначає Оксана Мудрик, розповідає одночасно про дві великі любові Руданського — до Батьківщини і до дівчини.

«Як і в багатьох відомих творів, у цієї пісні цікава також багата історія, — продовжує Оксана Мудрик. — Степан Руданський, навчаючись у Подільській духовній семінарії, жив деякий час на квартирі вдови-матушки Єлизавети Княгницької. Вона мала три доньки. Одна з них — Марія — заполонила серце Руданського. Крім нього, за нею упадав і його однокашник Іван Квартирович, обидва хотіли з Марією одружитися. Коли Руданський замість Петербурзької духовної академії вступив до медико-хірургічної, мати Марії заборонила доньці й думати про нього. Через рік вона стала дружиною Івана Квартировича. Тоді й народився у далекому Петербурзі вірш «Повій, вітре, на Вкраїну», який потім став піснею, котра так полюбилася українцям, що стала народною».

Уперше вірш «Повій, вітре, на Вкраїну» вийшов друком 160 років тому — 12 січня 1861 року, у дебютному номері першого українського журналу в Російській імперії «Основа». Через рік — у календарі «Львов’янин» на 1862 рік передрукували «Повій, вітре...», що сприяло ширшій популярності твору Руданського. На музику його поклала Людмила Александрова. З того часу пісня зазвучала різними мовами. Польською — переклав Іван Франко, російською — Павло Грабовський, вільний переспів поезії Руданського зробив данський письменник і вчений-славіст Тор Ланге. У 2003 році літературознавці Борис та Кость Хоменки видали книгу, де зібрали всі відомі переклади «Повій, вітре, на Вкраїну» мовами народів світу — вийшло 114 текстів.